“Тримайте мене семеро!”: Чому Путін погрожує розірвати договір про наступальну ядерну зброю

Оскільки цьогорічний Петербурзький економічний форум явно не зібрав рекордної кількості гостей, підігріти інтерес публіки до події вирішив російський президент Володимир Путін. Зокрема, він заявив, що Росія може і не продовжувати Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-3), якщо “нікому не хочеться” цього робити.

“Зараз у нас на порядку денному продовження Договору СНО-3. Можна не продовжувати. Ми зробили значний крок вперед, треба прямо сказати: ми обігнали наші конкурентів в цьому сенсі по створенню систем гіперзброї”, - заявив Путін на зустрічі з керівниками інформагентств. Президент Росії також зазначив, що “наші системи такі, що гарантовано забезпечать безпеку Росії на досить тривалу історичну перспективу”.

Навздогін Путін звинуватив США в “прямому порушенні” Договору про ракети середньої і меншої дальності, і додав, що вихід США з договору про обмеження систем протиракетної оборони є “першим кроком до фундаментальної розгойдування всього каркаса міжнародних відносин в сфері глобальної безпеки”.

Говорити про те, що РСМД розпався не через те, що США його “прямо порушували”, використовуючи старі ракети в якості мішеней для перехоплювачів, а тому, що Росія розробила нову ракету, прямо заборонену договором, немає особливого сенсу. Російська “відокремлена реальність” не може бути предметом логічного аналізу.

А от із стратегічними наступальними озброєннями все цікавіше. Договір, який обмежує кількість ядерних боєзарядів до 1550 одиниць, а балістичних ракет, підводних човнів і важких бомбардувальників - до 700 одиниць, і який слід “планово продовжити” в 2021 році, дотепер вважався скоріше живим, аніж мертвим. Оскільки він дійсно більш чи менш успішно обмежував розміри ядерних арсеналів і пригальмовував гонку ядерних озброєнь.

І не далі як сьогодні Лавров виступав з ініціативою продовжити переговори стосовно цього договору. В той час як минулого місяця в Конгресі зареєстрували законопроект, який передбачає ратифікацію цього ж договору.

А вчора сенатори Боб Менендес, Еліот Енджел і ще кілька представників Демократичної партії від Палати представників направили президенту США лист з проханням продовжити дію договору СНО-3. Бо “без обмежень, які накладає СНО-3, Росія зможе швидко наростити свій ядерний арсенал, змусивши США вступити в гонку озброєнь”, - було сказано у листі.

Звичайно, є у договору і противники в адміністрації Дональда Трампа— наприклад, радник із нацбезпеки чинного президента США Джон Болтон, який вважає, що договір вигідніший для Росії, ніж для США (через велику кількість тактичних зарядів, що під дію СНО-3 не підпадають). Але його думка, хай і впливова, у цьому питанні вирішальною не є. Врешті, часові рамки цілком дозволяєть дочекатись і 2020 року, коли пісял виборів із Білого дому може зникнути і Дональд Трамп. Не кажучи вже про Болтона.

Але російський президент свідомо йде на ескалацію, розповідаючи байки про “здобуту перевагу” і наявність “систем, що гарантують безпеку” вочевидь, маючи спроможність гарантовано перехопити усі без малого дві тисячі американських боєголовок. Для чого?

Здається, мета Володимира Путіна в усій цій історії виглядає наступним чином. По-перше, він хоче, аби США таки підписали продовження СНВ-3 — або якогось його аналогу. Оскільки в іншому випадку на Кремль може чекати гонка озброєнь, до якої російська економіка в реальності не готова. І в якій Росію цілком може спіткати доля СРСР.

При тому Путін хоче підписання договору на своїх умовах. Ні-ні, ніяких переваг в ракетах і боєголовках. Просто щоб усе відбулося у присутності його і Трампа, під сотнями телекамер, і в обстановці, схожій на ту, в якій зустрічались президенти США та СРСР. Тому російський президент і блефує з погрозами. Щиро надіючись, що у Вашингтоні таки злякаються.