Китайська загроза: Чи впорається Си Цзиньпін з "коктейлем Путіна"

Бурхливими і тривалими аплодисментами відреагували тисячі китайських законодавців, коли на сесії Всекитайського зібрання народних представників оголосили про план відмовитися від ліміту на перебування Си Цзиньпіна на посаді лідера. Тепер він не буде обмежений двома термінами.

Голосування щодо цього питання відбудеться 11 березня, але сумнівів у тому, що воно також буде підтримано одноголосно і з оплесками, чомусь немає. Переважна більшість членів Компартії Китаю зрозуміли, в який бік змінюється курс партії. І явно прийняли рішення "не розгойдувати човен".

Той факт, що китайська політика зазнає радикальних змін, навіть зовнішнім спостерігачам стало відомо ще минулого року. Коли Си Цзиньпін на з'їзді партії ввів у склад ЦК КПК нових людей, які були або відданими союзниками чинного лідера, або зрощеною ним самим "юною зміною". Чи, приміром, коли він кинув за грати впливового бізнесмена Ву Ксіаогуя, керівника гігантської корпорації "Анбанг" - і, чисто випадково, чоловіка онуки Ден Сяопіна. Проти рішення Цзиньпіна тепер виступають тільки поодинокі дисиденти та найсміливіші журналісти. Опозиція всередині партії зламана й розсіяна. Китайській конституції залишилось жити в її теперішньому вигляді менше тижня.

Втім, консолідація влади — і фактична відміна виборів — це тільки один аспект змін у зовнішній політиці Китаю.

Інший — це відверта й масштабна мілітаризація країни. Зокрема, прийнятий на наступний рік військовий бюджет Піднебесної складе $175 млрд в еквіваленті. Хоча експерти допускають, що ще десь близько третини цієї суми можуть пройти по "закритих" статтях бюджету. Для порівняння — офіційний військовий бюджет Росії на наступний рік— $46 мільярдів, плюс 20-30 відсотків за "закритими" статтями. Це з усім "вундерваффе" (вигаданим) і немалими витратами на війну в Сирії та на Донбасі (цілком реальними).

Таким чином, військова потужність Китаю — зважаючи на кількість військовослужбовців, однозначно стане другою на планеті у конвенційних озброєннях. У ядерній зброї Китай залишиться третім. Поки що. Все це поєднується з достатньо широкими геополітичними амбіціями, озвученими Цзиньпіном ще у жовтні минулого року. Поки що — регіональними. Втім, і на регіональному рівні конфліктів, які можуть обернутися збройними протистояннями, у Китаю більш ніж достатньо. Починаючи від можливого насильницького приєднання Тайваню та островів Спратлі — і до можливого повернення Південного Тибету. Не кажучи вже про великий і незаселений Сибір.

При тому рішення Китаю перетворитись на впливову геополітичну силу з потужним військовим потенціалом припало на момент, коли світ відчуває глибокий вакуум влади. Коли США, попри голосні заяви Дональда Трампа, явно провалюють політику в Азії. Коли в ЄС почали усвідомлювати, що окрім соціальних витрат потрібні ще й витрати на збройні сили — але не поспішають практично реалізовувати це усвідомлення.

І біда навіть не в тому, що Пекін почав претендувати на звання "ще одного полюсу" на багатополярній глобальній шахівниці. Біда в тому, що необмежена влада і значні зовнішньополітичні можливості — це гримучий коктейль, який легко ламає тендітну психіку диктаторів. У всілякому випадку, Володимир Путін з таким коктейлем не впорався. Тепер цей напій спробує Сі Цзиньпін.