Тест коронавірусом: Які країни зможуть пережити епідемію

Поки в Україні лунають злегка панічні заклики мити руки, уникати натовпів і ні в якому разі не панікувати з приводу розповсюдження коронавірусу, а ВОЗ розповідає, що навряд чи якійсь державі вдасться уникнути епідемії, різні країни світу демонструють діаметрально протилежні підходи до боротьби з епідемією.

І мова не тільки про Китай, де спочатку вдавали, що вірусу не існує – а потім піднялися на боротьбу з ним із воістину китайським розмахом.

Далеко цікавішою є, наприклад, ситуація в Ірані. Де захворіло ніби як всього 245 осіб – а от померло, за різними даними офіційних структур, чи то 26, чи то 28 осіб. І мало того, що іранський вірус виходить якимось суперлетальним, у нього є іще й якась дивна селективність.

Цей "іранський різновид" COVID-19 можна назвати своєрідним VIP-вірусом. Бо у список нечисленних двох сотень заражених вже потрапили і заступник міністра охорони здоров'я, і віце-президент у справах жінок і сім'ї, і, як мінімум, п'ятеро депутатів парламенту. А, наприклад, колишній посол Ірану у Ватикані від вірусу вже помер.

Якщо ж погодитися з тим, що ніякого "іранського VIP-вірусу з підвищеною летальністю" не існує, то доведеться, в свою чергу, припускати, що офіційний Тегеран банально бреше. Бо для того, щоби було біля трьох десятків померлих, виходячи з китайської статистики, потрібно, щоби було близько 2 тисяч, а не 200 заражених. А якщо припустити, що із двох з гаком сотень іранських парламентарів 5 – себто близько 2% заражені, то із загального населення країни у 80 мільйонів.... Втім, останнє вже буде чистою спекуляцією.

Єдине, що можна сказати без всяких припущень, це те, що за умов приховування і применшення епідемії, зупинити вірус Тегеран не зможе. А згодом із Ірану COVID-19 практично неминуче потрапить до Сирії, Лівії, та інших держав регіону. Якщо згадати, скільки лікарень у тій же Сирії вціліло після російських бомбардувань, і скільки, наприклад, в тих лікарнях залишилося кисневих апаратів, необхідних для лікування важких хворих, чомусь не виникає сумніву в тому, що смертність від епідемії, спричиненої іранськими "іхтамнєтами", буде дуже істотно відрізнятися від "сезонного грипу".

Звичайно, відверте визнання того факту, що вірус невдовзі буде скрізь, і ніякі "перевірки температури в аеропортах" епідемію не зупинять, може викликати певну масову істерію. Але сказавши про це, можна ефективніше переходити до наступного етапу. Інформування населення про те, як себе поводити.

Інформування не просто за допомогою зворушливих буклетиків "мийте руки", якими наповнилися українські школи. А за допомогою чітких інструкцій, куди телефонувати конкретному індивіду, щоб отримати допомогу. Які лікарні в його регіоні прийматимуть хворих із підозрою на коронавірус, і чому не можна користуватись громадським транспортом при поїздці до подібних лікарень, і як забезпечити лікарям можливість добратися до хворого, якщо той раптом знепритомніє до їх приїзду. Про все це вкрай неприємно говорити – але подібні знання рятують життя. А владі, вочевидь, можна починати готувати резерви транспорту та апаратів для вентиляції легень для важких хворих, як це потроху роблять у США – навіть в містах, де поки немає ніякої епідемії.

А загалом, складається враження, що цьогорічна епідемія коронавірусу може стати своєрідним тестом. В ході якого частина країн світу відкрито визнає проблеми, і, не заспокоюючи населення заявами про "все під контролем", буде готуватись до протидії лиху. А інша частина спочатку повторюватиме мантру про "все під контролем" – а потім тихо самоусунеться від ліквідації наслідків.

В яку саме категорію потрапить Україна – покажуть найближчі декілька місяців. Ну, якщо не трапиться раптом чуда, про яке молиться Дональд Трамп і Папа Римський, який зник з публічного простору після зустрічі з паломниками в респіраторах – і епідемія коронавірусу не зникне якось сама по собі.

Втім, зважаючи на те, що в Івано-Франківську вже є перші підозри на коронавірус, можна припустити, що "кілька місяців" – це зайвий оптимізм.