Удар по правих: Що означає відставка Куртца

Історія з "Партією свободи", лідер якої без вагань обіцяв віддавати держзамовлення росіянам в обмін на підтримку на виборах - це наочна і доступна для європейського обивателя демонстрація того, чим насправді є "дружні до Росії праві", які розмножились чи не в кожній країні ЄС

Учора канцлер Австрії Себастьян Курц і його уряд встановили своєрідний рекорд. Їхній уряд першим за всю історію Австрії з часів аншлюсу і Другої світової зумів втратити вотум довіри в парламенті. Після рішення парламентарів коаліційний уряд під керівництвом Курца припинив існування, а президент Австрії змушений терміново вирішувати, хто стане новим канцлером на чолі тимчасового уряду. Який керуватиме країною до дострокових виборів, котрі, найбільш ймовірно, відбудуться вже у вересні.

Причини цієї події, в принципі, загальновідомі. Хоча для тих, хто не стежив за подробицями цього чудового політично-детективного серіалу, можна нагадати ключові моменти. Минулого тижня в пресі з'явилося відео зустрічі лідера ультраправої "Партії свободи", що входила до урядової коаліції, Хайнца-Крістіана Штрахе, з дівчиною, яка називала себе "Альоною", і "племінницею російського олігарха Ігоря Макарова". У однойменного російського бізнесмена, до речі, племінниць немає - але то подробиці. Після короткого розігріву учасники розмови зайнялись чимось, що дозволяє охарактеризувати подальший запис як "хардкорну" політичну порнографію.

Зокрема, "Альона" пропонувала Штрахе фінансову підтримку для купівлі половини акцій популярного австрійського видання Kronen Zeitung - для того, щоби змусити його підтримувати "Партію свободи". А Штрахе на обмін пропонує "племінниці російського олігарха" держзамовлення. Часом перериваючись для того, щоб повідомити, що має намір збудувати медіапростір "як в Угорщині", і добряче "прикрутити" вільну пресу.

Як невдовзі з'ясувалося, Штрахе став жертвою маленького експерименту, за яким стоїть група невідомих людей (один з яких представився таблоїду Bild як "віденський адвокат Рамін Мірфахрай" - але паспорта, звісно не показав), які вчинили "практичний експеримент" у сфері "розслідувальної журналістики". Можливо, ці люди невдовзі постануть перед зацікавленою громадськістю - але, швидше за все, вони так і залишаться у тіні, даючи поживу чисельним конспірологам.

Втім, той факт, що Штрахе "підставили", не допоміг ні йому самому, ні австрійському прем'єру Себастьяну Курцу. За вотум недовіри якому проголосувала навіть та сама "Партія свободи", через лідера якої все й почалося. І яка, до слова, окрім ультраправих поглядів відзначається ще й тим, що виступає проти антиросійських санкцій, а в 2016 році підписала угоду про взаємодію та співробітництво з "Єдиною Росією".

Звичайно, історія із "Партією свободи" навряд чи стане рішучим і беззаперечним кінцем "правого Ренесансу в ЄС", який почався декілька років тому - але, судячи з результатів виборів до Європарламенту, вже проминає свій пік.

Але два уроки з неї, здається, вивчать і європейські політики, і європейська громадськість. Перший із них полягає в тому, що "позасистемні" політики (на кшталт Штрахе) відрізняються від "системних" невмінням контролювати свою слова і вчинки, і готовністю брати участь у відвертих авантюрах. Подібна "чесність і прямота" може привабити до них якусь кількість виборців - але є фатальною для їх роботи на високих посадах. Той самий Куртц міг би, при бажанні, сказати майже все, що сказав Штрахзе - але зробити це в такій формі, що скандалу - принаймні, настільки масштабного - однозначно не трапилось би. А в даному випадку продажний фрік і невіглас зруйнував результати перемоги Куртца, публічно продемонструвавши готовність продати інтереси Австрії росіянам за передвиборну копійку. Втім, цей урок більше стосується політиків, які тепер тричі подумають, чи варто блокуватися з ультраправими, які мало того, що продажні - так ще й не вміють вести переговори так, щоби вийти "сухими з водли".

А другий урок з цієї історії більш актуальний для вибрців, які щиро сповідують націоналістичну ідеологію. І полягає в тому, що коли право-націоналістична партія - будь-яка, з будь-якої країни ЄС - раптом починає дружити з росіянами - можна не сумніватися, що вона готова за нагоди приторгувати своїми національними інтересами в обмін на російський "грант". Просто тому, що жоден адекватний європейський націоналіст, яку б ненависть він не відчував до влади лібералів чи європейських бюрократів, не захоче "дружити з Росією", яка є однією з ключових геополітичних загроз до ЄС. І ця проста позиція - яку, до слова, багато років обстоюють польські праві з "ПіСу" в Європарламенті, регулярно сварячись із ле-пенівцями та італійськими друзями Путіна, в усій історії з Куртцом і Штрахе отримала колосальне і незаперечне підтвердження.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна