Шляхом Сунь-цзи і Конфуція: Чому Китаю вигідна війна в Україні

"Всі сторони повинні зберігати спокій, проявляти стриманість і уникати подальшої ескалації", - заявив сьогодні спікер зовнішньополітичного відомства Китаю Ван Веньбінь. У такий спосіб він відповів на запитання журналістів у Пекіні стосовно російських рухів, пов'язаних із збільшенням ступеню боєготовності російських сил стратегічного стримування.

Нічого нового в подібній реакції не прозвучало — так, або ж приблизно так, офіційний Пекін наразі коментує чи не всі перипетії війни в Україні. Що дає можливість російським пропагандистам — чи навіть схильним до паніки нашим співвітчизникам — згадати давнє радянське гасло про "русскій і кітаєц — братья навек".

Хоча не все так погано. Оскільки позицію офіційного Пекіну визначає не "бажання підтримувати Путіна" чи "дружба з Росією". Вони існують тільки в уяві Симонян та Захарової.

Втім, на цю позицію ніяк не вплинуть і українські апеляції стосовно того, що російське вторгнення є порушенням міжнародного права, під час нього гине цивільне населення, яке масово обстрілюють окупанти, чи щось подібне. Просто тому, що Китай — це фактично тоталітарна держава, в якій людські життя цінувати не звикли, тому апеляції до доктрини природного права чи щось подібне не мають жодного сенсу.

Позицію Китаю визначає тільки геополітична вигода самого Пекіну. Ну, чи принаймні те, як її розуміє владна верхівка цієї країни.

З точки зору якої Китаю наразі вигідна українсько-російська війна. Цьому є три ключові причини. По-перше, ця війна відвертає увагу Заходу від протистояння з Піднебесною. Політики та посадовці зайняті проблемами України. Економічні та організаційні моменти, пов'язанні з відключенням Росії від SWIFT, унеможливлюють швидке прийняття антикитайських санкцій.

По-друге, ця війна ізолює Росію. Оскільки у ЄС не тільки ввели нарешті помітні санкції, але й всерйоз задумались над можливістю майже повністю унезалежнити свої економіки від російських викопних вуглеводнів. Що автоматично робить Росію цілком залежною від китайського попиту як на вуглеводні, так і на інші види сировини.

По-третє, Китаю вигідне військове та демографічне ослаблення Росії. Оскільки кількість справді високопрофесійних військових у Росії відносно невелика, і, стараннями ЗСУ, тероборони та всіх небайдужих громадян України, ненастанно скорочується, військовий потенціал Росії на гігантському і практично незахищеному російсько-китайському кордоні так само стрімко наближається до нульового. З демографією все достатньо очевидно.

Ці аргументи однозначно спонукають Китай мовчки спостерігати за українсько-російською війною, вичікуючи на її завершення, і отримуючи при тому всі можливі геополітичні вигоди. При тому що цілі в України і Китаю фактично сходяться — обидві країни хочуть ослаблення і занепаду Росії. Але наявна ситуація, з точки зору Пекіну з його прагматичним підходом до реальності, є настільки вигідною, що тут доречно згадати навіть не стратагеми Сунь-цзи, а класичну вже мудрість Конфуція, про ворога, труп якого рано чи пізно пропливе рікою. От тільки вбивати цього ворога доведеться, схоже, нам.