"Чьо там у кацапів" в Кенігсберзі?

Новини з Балтійського району не викликали в українських ЗМІ особливого зацікавлення. Ну, пролетіла "Єдина Росія" до райради - велика, можна подумати, подія. Скільки їх, тих райрад, на неосяжних просторах.

Але такий підхід просто свідчить про розбещеність нашої уяви. Бо російські журналісти, які кинулись шукати аналоги в історії рідної країни, знайшли лиш село Горбунки Ленінградської області і місто Ангарськ, де "сухий програш" "Єдиній Росії" змогли організувати "системні опозиціонери" з КПРФ.

А якщо врахувати, що мова йде не про забуте село - а про найбільшу базу Балтійського флоту Росії, то подія набуде явного політичного підтексту.

Проте не слід тішитися перемозі якоїсь там ліберальної опозиції. Бо вибори виграли зовсім не "борці проти системи" - а цілком інтегровані в російську владну вертикаль люди, в тому числі чинний глава району Микола Плюгін і глава міста Приморська Ігор Коваль. І взагалі, за достовірними даними, значна кількість переможців виборів пов'язана в той чи інший спосіб з місцевим "авторитетом" - "бурштиновим бароном" Віктором Богданом, людиною "широкої і непростої долі", в якій проглядають не зовсім легальні - і зовсім нелегальні оборудки на восьмизначні суми, тюрма у Польщі (звідки Богдан намагається не повернутись до Росії) і маса інших цікавих подробиць. Вірогідною є думка, що саме цей поважний бізнесмен організував "Єдиній Росії" показовий розгром через не надто приязні стосунки з чинним губернатором області.

При тому ціна події для "кенігсберзьких баронів" була такою, що означення "піррова перемога" проситься саме собою. За нещасну райраду було сплачено, на думку місцевих експертів, близько ста мільйонів рублів - ціни підкупу одного виборця коливались біля позначки в п'ять тисяч, а на окремих ділянках досягали семи (!) тисяч рублів - що навіть за теперішнім курсом більше ста доларів США "за душу". Нещасні "єдинороси", відвикнувши від реальної політичної конкуренції, дають тепер у ЗМІ сльозливі інтерв'ю стосовно "виборчого свавілля" - на заздрість ліберальним недобиткам.

Хоча при тому навіть центральне керівництво "Єдиної Росії" робить хорошу міну при не зовсім добрій грі, і стверджує, що новообрані депутати - "не вороги" партії (такий от цікавий політичний статус), і з них можна буде навіть створити фракцію "Єдиної Росії" в раді, куди не потрапив жоден підтриманий партією кандидат. Хоч дехто з переможців, ніде правди діти, має партквиток "Єдра".

Врешті все це - рівно як і можлива реакція Москви на події - справа суто російська, районного масштабу - в буквальному значенні того слова.

Цікаве інше. Не припиняючи повторювати мантру про "відданість центру", російські місцеві еліти явно пробують російську владну вертикаль на міцність. Використовуючи при тому класичну байку про "доброго царя і поганих бояр", якої їх колись навчила Москва, виправдовуючи власні промахи і прорахунки, вони потроху намагаються отримати можливість трішечки тасувати "поганих бояр". Звичайно, Калінінградська область - місце особливе. Там одного з губернаторів реально скинули за допомогою масових протестів. Проте, якщо вдуматись, "особливих місць" у неозорій Росії - неміряно. Хоч на "крайньому заході" Калінінградської області, хоч на крайньому сході Магаданської. Не кажучи вже, приміром, про Кавказ. І як справлятиметься з подібним викликом Москва - за допомогою закручування гайок, яке приведе кудись поряд з Північною Кореєю, чи проявить "злочинну недбалість", яка може привести до чергової "великої геополітичної катастрофи" - це питання достатньо цікаве. І вже зовсім не районного масштабу.