"Середній варіант": Чому ЄС без особливих дискусій продовжує санкції проти Росії

Опинившись перед бажанням американських законодавців посилити протидію Росії і спробами російських дипломатів та їх європейських прихильників оголосити про "прогрес у розв’язанні конфлікту", в Берліні та Парижі вирішили не звертати з обраного курсу в жодну зі сторін

"Середній варіант": Чому ЄС без особливи…

Той факт, що нормандський самміт в Парижі, попри чисельні розмови якщо не про "потепління", то про "розмороження політичного процесу врегулювання", ніяк не вплинув на готовність ЄС продовжувати санкції проти Росії, повною несподіванкою не став. Попередні "анонси" цього рішення були прямо озвучені очільниками зовнішньополітичних відомств Німеччини та Польщі. Втім, підтвердження цієї інформацію з Брюсселю не може не тішити.

Звичайно, 12 або 13 грудня канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон ще розкажуть лідерам ЄС про перебіг виконання Мінських угод, з якими пов'язані економічні санкції. Але заява німецького МЗС про те, що "наразі немає жодного резону змінювати режим санкцій", дозволяє надіятись, що жодних сюрпризів ці доповіді не принесуть.

Чутки, які до останнього циркулювали перед нормандським саммітом про можливе послаблення – якщо не повну відміну санкцій, виявилися тільки чутками.

Чому в Берліні та Парижі спочатку ніби як безпроблемно спілкувалися з Путіним, а потім прийняли рішення продовжувати санкції проти нього?

Головних причин, здається, дві. Перша із них полягає в тому, що Конгрес США, "зануривши" президентську владу у перипетії імпічменту, стоїть на порозі реального посилення антиросійських санкцій. Яке може відбутися впродовж тижня – другого. І демонстративне послаблення цих санкцій з боку ЄС могло би призвести до того, що Трамп, який і без того з видимим азартом веде торгівельну війну з Євросоюзом, отримав би в цій війні повну підтримку власних законодавців. Що могло би обернутися для Парижу та Берліну багатомільярдними втратами в прибутковій трансатлантичній торгівлі.

З іншого боку, повністю солідаризуватися зі США, політика яких викликає зараз алергію в більшості західноєвропейських держав, і заради цієї солідаризації "вбивати" "Північний потік – 2", до якого фару Меркель, здається, встигла прикипіти серцем, в ЄС, здається, також не збираються. Тому й був обраний "середній варіант" – за якого ЄС зберігає статус-кво в сосунках з Росією, а США, якщо й вводять санкції, то обмежуються штрафними заходами проти компаній – учасників та виконавців проекту (якщо останні не встигнуть вчасно втекти) – а масштабних економічних баталій з ЄС по мірі сил уникають, відволікаючи від них і Трампа за допомогою імпічменту.

А іншою причиною, що підштовхнула ЄС до рішення не пом’якшувати санкційний режим стосовно Росії, ймовірно, стало реноме жорсткого й максимально непоступливого переговірника, яке Путін створив для себе сам. Тепер це реноме працює проти нього – оскільки жодних "авансів" під обіцянки сприяти миру на Донбасі ЄС Росії не дасть. Тим паче що й обіцянок цих небагато, і всі без винятку вони починаються словами "От нехай спочатку Україна...".

Тому антиросійські санкції, попри заяви проплачених Кремлем "німецьких бізнесових спілок", залишаться в дії – і до літа 2020-го, і, ймовірно, ще на багато років після того. Бо, судячи з позиції російського президента в Парижі, до моменту, коли в Москві погодяться на дипломатичне вирішення конфлікту на Донбасі, мине ще немало часу.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"