Виклик Києву: Що примусить Угорщину припинити "мовний шантаж"

"Мовний скандал" продовжує тліти. Принаймні, в середовищі двох країн – його організаторів і найактивніших учасників. Сьогодні глава МЗС Угорщини Петер Сіярто на зустрічі з румунським колегою Теодором Мелешкану заявив, що Угорщина і Румунія об'єднають зусилля з метою домогтися змін в українському законі про освіту.

В чому саме полягають ці зусилля, дипломати наразі не сформулювали. Але шанси на те що до політики спроб блокування будь-яких українських ініціатив на рівні ЄС та міжнародних організацій, яку проголосив Будапешт, долучиться і Бухарест, є, і не нульові.

Чим може потенційно загрожувати Україні цей "мовний союз"? Зважаючи, що і без задекларованої координації зусиль столиці сусідів старанно демонстрували своє роздратування українським законом, нічого істотно нового до їхньої позиції не додасться. Судячи з усього, йдеться про усну домовленість, а не про зобов'язуючий міжнародний договір, який міг би "інституціоналізувати" антиукраїнську політику. І до певної міри примушувати до її реалізації навіть нові політичні еліти цих країн в разі, якщо в ході найближчих виборів зміна еліт там таки відбудеться.

При тому сподіватись, що навіть схвальні результати експертизи злощасного закону про освіту з боку Венеційської комісії, куди його спрямувало українське МЗС, змусять сусідні столиці по-новому подивитись на проблему меншинами в Україні, на жаль, не доводиться. Хоча б тому, що за статусом ця комісія – всього лиш дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права. Звичайно, цей орган надає висновки про відповідність проектів законодавчих актів європейським стандартам та цінностям. Але його рішення не є обов'язковими для виконання владою Угорщини чи Румунії.

І, зважаючи на реальні мотиви, які підштовхнули до скандалу того ж Віктора Орбана, чомусь є обгрунтовні сумніви у тому, що висновок Венеціанської комісії раз і назавжди закриє проблему.

І, зважаючи на реальні мотиви угорського уряду, якраз і слід підходити до даної проблеми.

Орбан робить все можливе, аби зібрати максимум голосів на парламентських виборах, які відбудуться наступного року. І на тлі того, що Угорщина роздала порядну кількість – ймовірно, більше сотні тисяч своїх паспортів – етнічним угорцям, що мешкають в Україні, і налагодила механізм їх голосування, логічно припустити, що захист їхніх прав має забезпечити Орбану їх беззастережну електоральну підтримку.

Але не слід забувати, що отримання цими людьми громадянства іншої країни є грубим порушенням українського законодавства. На яке Київ дотепер, звичайно, закривав очі. Але з моменту, коли Будапешт перейшов червону лінію у захисті прав угорської меншини, цілком може перестати вдавати, що ніхто нічого не порушував. І саме можливі репресивні заходи (строго в межах чинного законодавства, звичайно) проти носіїв подвійного громадянства, які і є електоратом Фідесу, поєднані з широкою інформаційною кампанією, яка роз'яснить, що причиною неприємностей українських угорців є саме нерозважлива політика орбанівського уряду, є тим аргументом, який українські дипломати можуть використати для заспокоєння надміру стурбованих представників Будапешту.

Цілком можливо, що цей аргумент виявиться дієвішим, ніж чергова зустріч українських посадовців з угорським послом Ерно Кешкенем. На якій цей тонкий знавець права у черговий раз звинуватить український парламент у порушенні української Конституції.