Польща купила вугілля в "Л-ДНР": Що це означає для майбутнього "анклавів"

Новина польського видання видання Dziennik Gazeta Prawna про те, що антрацит з окупованих території Донбасу "засвітився" у Польщі, насправді, не дуже здивувала.

Після визнання існування таких операцій з боку заступника міністра економіки Росії Сергія Назарова стосовно того, що вугілля з Донбасу йде "третім країнам", нескладно було прикинути, які саме "треті країни" знаходяться відносно недалеко від окупованих українських територій.

Той факт, що, за даними польських журналістів, прибуток від цього отримує в основному лідер сепаратистського організації "ЛНР" Ігор Плотницкий, теж навряд чи когось здивує. Хоча, насправді, левову частку навару від подібних операцій, скоріше за все, отримують російські посередники. Бо вугілля, яке бандити – власники копанок - продають на кордоні по $22 за тонну, ще треба перетворити на "російське вугілля", яке Польща купує вже по $140 за тонну. Така магія дорого коштує.

Натомість, що приємно здивувало у всій цій історії – це відносно відверта й щира реакція польської сторони. Міністр енергетики Польщі Кшиштоф Тхужевський практично зразу після появи журналістського розслідування підтвердив ввезення в країну антрациту з окупованих районів Донбасу. При тому, що партія вугілля, яку відстежили журналісти, була відносно невеликою – 11 тисяч тон. "Стільки, скільки за добу споживає один енергетичний блок", - справедливо зазначив Тхужевский. Могли швиденько відправити антрацит власне у той блок – і кінці у воду. Точніше, у вогонь. Вугілля для хіманалізу не було б, а документи залишились би про поставку з Росії.

Втім, поляки таки визнали факт купівлі вугілля з фактично фальсифікованими сертифікатами походження. Що, мабуть стане зручним приводом для польської опозиції всмак познущатися з правлячої партії "Право і справедливість", політики якої готові розкопати могили всіх жертв смоленської катастрофи, щоб знайти якийсь кримінал – а "російсько-ЛНРівського" бізнесу не бачать у себе під носом.

Зараз можна практично не сумніватись у тому, що маленький вугільний ґешефт Плотницького у Польщі буде розгромлено. А Олександр Мельничук, який протягом певного часу був "заступником міністра енергетики та вугільної промисловості ЛНР", паралельно будучи головним акціонером зареєстрованої у Польщі Doncoaltrade (і кого вони хотіли обманути з такою назвою?) надовго втратить інтерес до подібних оборудок.

Але далеко цікавішою, ніж результати цієї оборудки на мільйон доларів, стане реакція Кремля. Бо якщо стілець під очільником сепаратистського анклаву після цієї історії навіть не захитається – це означатиме, що "Л-ДНР" у Кремлі і справді відпустили у вільне економічне плавання. І що для них не створили централізованої та зав'язаної на Кремль системи закупівлі і перепродажу вугілля, яка мала би годувати бюджети сепаратистських анклавів. І все, що є в "республік" - це мутні й копійчані махінації їхніх керівників, які, по суті виявились цілком залежними від російських бандитів, які забезпечують їх липовими документами.

Більше того, за належної роботи українських дипломатів у близьких країнах навіть ці махінації не матимуть особливого шансу на успіх. А відправляти вугілля з Донбасу кудись в Азію, де нікого не цікавитиме питання його походження, скоріше за все, буде банально нерентабельно. Зважаючи на корупційно-бандитську накрутку, його вартість вийде вищою, ніж у "трампівського антрациту" для України.

Натомість якщо ця невелика партія була не спробою забезпечити виживання відпущених на самоплив анклавів, а банальною масштабною крадіжкою з російської системи експропріації донбаського вугілля, та ще й вчинена так незграбно, та ще й здійснена у формі конкуренції з російськими вугільними гігантами, які поставляють до Польщі антрацит з російських шахт – то з Плотницьким може трапитись велика прикрість. Можливо, що навіть остання в його безглуздому житті.