Плювок у Меркель: Навіщо Польща почала купувати вугілля в США

Клубу любителів екзотики, які закуповують вугілля в сусідній півкулі, у Східній Європі прибуло. Слідом за Україною достатньо масові закупки американського вугілля розпочала польська державна компанія "Вуглекокс". На перший раз прибуде один корабель із вугіллям, але у зв'язку з критичним браком твердого викопного палива фахівці очікують, що державні або приватні польські покупці приймуть принаймні три інші вантажі протягом наступних семи місяців.

Насправді, як для масштабів польської енергетики, у надрах якої зникає більше 30 мільйонів тон, цей вантаж крапля у морі.

Втім, все одно цікаво, як держава, яка колись входила в десятку найбільших видобувників вугілля у світі, дійшла до такого життя. При тому, що на відміну від України, польські вугільні басейни російськими танками наразі не заповнені.

Причина польських проблем із вугіллям, насправді, банальна. Видобувна галузь, із якої роками тільки брали, і при тому нічого не інвестували назад, просто прийшла у стан повного розвалу. Розвалу такої інтенсивності, що минулого року державну Вугільну компанію довелось за допомогою фінансових подачок рятувати від банкрутства.

Але державні дотації пішли на виплату відсотків за боргами, а без інвестицій у видобуток забезпечити Польщу власним вугіллям тамтешні шахтарі не зуміли. Зіграло свою роль і їхнє бажання зберегти свою частку і на європейському ринку. Тому наразі складається дивна ситуація, за якої Польща власне вугілля експортує, а свої потреби перекриває за рахунок ввезення вугілля - дорожчого за власне польське.

Вигода Трампа від подібних поставок теж очевидна - президент, який обіцяв шахтарям "повернути попит" на їхню продукцію, чудово розуміє, що американська енергетика рухається в бік газу та відновлюваних джерел енергії, і навіть відносно невеликий (порівняно з серединою ХХ століття) видобуток американських шахт потрібно кудись експортувати.

Загалом, всі ці дрібні ґешефти Варшави, спрямовані на налагодження стосунків зі США, мало чим відрізняються від українських. Але є у всій цій історії у польського уряду і додатковий стимул закуповувати вугілля, та будувати нові вугільні ТЕС (на даний момент на різних стадіях готовності перебуває три нових станції) і всіляко відмовлятись від скорочення споживання вугілля.

Цей стимул - простий і банальний, і полягає він у бажанні насолити Німеччині, керівництво якої всерйоз ставиться до кліматичних проблем і робить все можливе, щоб скоротити викиди вуглецю в атмосферу.

Саме через Польщу ЄС не може ратифікувати глобальну угоду, яка регулює скорочення викидів парникових газів протягом наступних трьох років. Із 28 країн – членів блоку 27, окрім Польщі, ратифікували відповідний договір. Але для повної ратифікації поправки ЄС необхідна одноголосна підтримка.

Минулого року Польща, яка генерує більшу частину своєї електрики на застарілих станціях, заявила, що готова підтримати поправку за умови, якщо Єврокомісія гарантує фінансування будівництва нових, більш екологічних вугільних станцій.

А зараз, коли труднощі в стосунках ЄС та Варшави досягли нових висот, і у Варшави є реальні шанси залишитись без права голосу у Європарламенті, у поляків буде додатковий стимул продемонструвати власну енергетичну незалежність.

Можливо, польське керівництво відчуває особливе задоволення, закуповуючи у Трампа вугілля за німецькі гроші, отримані у вигляді дотацій. Втім, ця радість може виявитись недовгою у світлі того, що в Німеччині та Франції всерйоз задумалися над питанням перерозподілу фінансових потоків всередині ЄС. І якщо їхня задума матиме практичні наслідки, закуповувати для нових ТЕЦ вугілля у США Варшаві буде банально ні за що.