Санкції проти Польщі: За що в ЄС вирішили "опустити" Качинського

Профільний комітет Європарламенту таки схвалив запуск щодо Польщі процедури в рамках статті 7 Договору про ЄС, що може призвести до позбавлення права голосу країни у Раді ЄС. Попри хвалькуваті заяви речників польського уряду про те, що "цього не станеться - бо не може статися ніколи". Попри розповсюджені в польській пресі чутки двотижневої давнини стосовно того, що полякам і в ЄП дадуть три місяці, щоб "одумались" - як то зробила Єврокомісія.

При тому не виключено, що ці чутки мали під собою основу. Просто в останній момент європарламентарі вирішили все переграти. І причина такого рішення лежить на поверхні. Ця причина має ім'я і прізвище. Ярослав Качинський.

Втім, про все за порядком. Відчувши на початку року, що незадоволення діями - точніше, бездіяльністю - Варшави стосовно судової реформи, яка підриває незалежність судів - від Верховного і до судів загальної юрисдикції, свіжопризначений міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович всередині січня заявив, що до процедури проти Польщі має долучитися Суд ЄС. Як "єдиний інститут, який має право вирішувати, чи дотримуються закони і стандарти ЄС". Вочевидь, не без підстав сподіваючись, що залучення до справи Суду справедливості затягне розгляд справи на місяці, якщо не на роки.

Але тут до справи втрутився Качинський. Який вирішив говорити європейцям одразу усю правду. "Програма глибоких змін у нашій країні не буде загальмована, навпаки - не може бути й мови про досягнення домовленості з силами, які роками поводилися із Польщею, як зі своєю здобиччю", - заявив він, коментуючи можливе рішення Суду справедливості і готовність Польщі його виконувати.

У цій заяві - прекрасне все. Починаючи від "хижаків", які за останні два десятиліття влили в тіло безневинної жертви нераховані десятки мільярдів євро. І закінчуючи тим фактом, що Качиньський, який не займає у Польщі жодної офіційної державної посади - тим паче такої, на якій він міг би формулювати міжнародну політику країни, просто каже, що робитиме Польща. Він не президент, не прем'єр, і не міністр закордонних справ. Він просто батько нації. Жива реінкарнація Пілсудського.

"Не може й бути мови, що Польща передасть рішення щодо судової реформи в суд ЄС. Це наша внутрішня компетентність, гарантована законодавством ЄС", - повідомив Качинський свою позицію Чапутовичу. Останньому нічого не залишилось, як погодитись.

Природно, що після подібних заяв представникам Європейського парламенту не залишалось нічого, окрім як починати реалізацію 7 статті. Яка цілком може призвести до втрати голосу Польщею в Раді ЄС.

Станеться це чи ні, але ситуація, загалом, достатньо добре демонструє два факти. Перший з яких полягає в тому, що зміни в польському уряді мали радше косметичний, ніж принциповий характер. І хоча в кабінеті Ващиковського сидить тепер Чапутович - останнього тримають на настільки короткому повідку, що всі його дипломатичні таланти, знання європейської бюрократії і намагання якось підлатати зіпсовані стосунки з Брюсселем - все це не більше, ніж імітація. Качинський налаштований на "глибокі зміни" - і він реалізовуватиме їх до того моменту, поки "Право і справедливість" не втратить владу. Декоративний характер перестановок у польському уряді - це та реальність, з якою варто рахуватися і Києву.

А інший момент, який заслуговує на увагу українських політиків - це те, що європейська бюрократія, звичайно, повільно реагує на зовнішні події. Але це не означає, що вона їх не помічає. І думати, що Брюссель не вибачив полякам їхній "обрізаний" Верховний суд, а українцям вибачить не створений, чи недостворений антикорупційний суд, як мінімум - наївно.