Навіщо Путіну на параді в Москві ветерани-"бандери"

Останніми роками населення Росії за допомоги масованих пропагандистських кампаній мобілізовувалось на Олімпіаду, саміт АТЕС, святкування 1025-річчя хрещення Русі і навіть Євробачення. Грубо кажучи, якщо у радянських людей десь на обрії маячив такий собі всезагальний комунізм, то мешканці Російської Федерації мають по такому маленькому комунізму щорічно. Приблизно раз на рік в житті держави з'являється якась надцінна іміджева ідея, реалізація якої стає пріоритетом всіх державних структур, а сама подія - визначальним фактором суспільного життя.

Наприклад, вже зрозуміло, що на 2018 рік нею має стати мундіаль. Цього року, наскільки можна судити, пріоритетом визначене бучне святкування 70-ї річниці перемоги над Німеччиною. Враховуючи, що одна лише підготовка до свята вже набула ознак колективного божевілля в багаточисельності проявів любові до абстрактних дідів, які "воювали", я б не легковажив і чутками про можливість масованого наступу російських сил на Донбасі під ювілей. Тому що посил "якщо нас не поважають, то нехай принаймні бояться" проходить червоною ниткою через усі ці урочистості.

Однак все-таки не варто шукати в масовому психозі якихось далекосяжних внутрішньо- чи зовнішньополітичних стратегій. Перед нами суто релігійний ритуал, який в принципі нічим не відрізняється від умилостивення богів якогось первісного племені. До населення з року в рік доводиться меседж про те, що якщо країна не виконає ритуалу Параду Перемоги (олімпіади, мундіалю, євробачення), то її чекає щось зле. Причому зло настільки тотальне, що із свідомості витісняється навіть сама думка проекспериментувати, скасувати парад і подивитися, що з цього вийде. Можна навіть припустити, що Росія перебуває в стані "двобожжя". В її сучасному квазікульті (в обслуговування якого втягнута й орденоносна верхівка червонопрапорної РПЦ) існує бог добра - Путін, який знаходиться у вічному протиборстві з богами зла, представленими цілою лінійкою демонізованих персонажів від Обами до Кончіти Вурст, куди, попри все її небажання, вписали й фрау Меркель, яка до цього часу намагалася бути головним адвокатом Кремля на континенті. Тому що намецько-російська солідарність - це явище ментального порядку. Для росіян Німеччина - це не тільки "мудрий німець", що починаючи з Катеринінських часів був найкращим менеджером російської державної машини включно з представниками імператорського дому Романових, більш відомих в Європі, як Гольштейн-Готторпи. Пруссія початку ХХ сторіччя надихала своїм прикладом безліч автократичних режимів своєю воєнщиною і державним апаратом. Навіть японці часів реставрації Мейдзі відправили до Пруссії посольство під керівництвом прем'єра Хіробумі, аби той написав для Японії "таку ж конституцію, як прусська". Нині спроби додати російському мілітаризму європейського лоску, ми бачимо і у заграванні з Сірізою, і з Ле Пен, "Йоббіком" та з'їзді західних неофашистів у Петербурзі.

Якщо ж ми вернемося до тези про "двобожжя", то багато релігієзнавців схильні вважати і середньовічне християнство двобожною релігією: Сатана в уявленні сучасників хрестових походів був ніскільки не слабший за Сафаофа і побоювання, що він якось візьме над ним гору, серйозно бентежило людей, примушуючи їх палити відьом чи мазохістським чином умертвляти плоть. На щастя тоді ще не було ядерної зброї, а епоха Відродження остаточно скинула Сатану з п'єдесталу, перетворивши на карикатурного пришелепкуватого чорта, яким помикає коваль Вакула. В якому образі диявол і перебував сотні років, допоки Путіну не захотілося його гальванізувати, на цей раз у образі Обами.

Військовий парад - це теж одна із складових політики погроз, перед цим в Росії річниці перемоги не організовувались так гучно. Але, очевидно, Путіну все ж таки хочеться бути чимось на ктшталт Сталіна, який приймає парад перемоги. Ну подібно до того, як Аменхотеп IV вивів свій родовід від Амона, а президент Таджикистану Емомалі Рахмон недвозначно натякає на своє походження від царя Ісмаїла Сомоні. Єдине, що Сталін, попри свою демонічність, все ж таки був цілісним персонажем, а сучасний російський національний міф ніяк не хоче триматися купи. Виходить як з розвинутим Януковичем: за що не берешся, то воно без якогось конфузу не обходиться. Крокодил не ловиться, не росте кокос, на відкритті Олімпіади не загоряється ілюмінація. Ніхто не хоче їхати дивитися прекрасний парад. З символізмом же погано й поготів.

От, наприклад, повідомляється, що в параді прийме участь колона монгольської армії. Ну що це, як не привід нагадати тувинцям, що Тува до цього часу не має мирного договору з Німеччиною, якій голосила війну 1941-го оку, а 1943-го увійшла до складу СРСР. В Російській Федерації, де можна опинитись в буцегарні виключно за проведення маршу на підтримку федералізму, таке питання буде однозначно трактоване, як відвертий сепаратизм із усіма негативними для його носіїв наслідками. Тим більше, що тувинські добровольці якраз воювали на Західній Україні (зокрема, визволяли Рівне), і не зрозуміло, чи не набралися вони там чогось поганого.

Якийсь злий жарт - спроба запросити на парад перемоги і Японію, на яку не тільки Радянський Союз напав попри мирний договір, а й яка до цього часу формально перебуває в стані війни з Росією. Не виключено, що його величність Акіхіто сам не проти прийняти військовий парад - на визволених нарешті Північних територіях.
Російські панславісти дуже переживають через відмову від візиту болгарської делегації, але ж і болгари мають повне право спитати, на яких підставах на їхній території раптом з'явився оспіваний усякими кобзонами солдат Альоша, якщо Болгарія ніякої війни СРСР не оголошувала.

Коли ми говоримо про візит до Москви Кім Чен Ина, певно, через колоритність цього персонажа, ми якось упускаємо ще одну головну біль російської дипломатії - озвучене бажання приїхати до Москви і з боку Пак Кин Хе. Тепер треба буде якось на трибуні Маволею розводити лідерів двох Корей, які не раз обіцяли втопити одне одного в "морі вогню". Втім, якщо подумати серйозно, обом корейським керманичам потрібен не Путін, а певна історична сатисфакція. Анексована в 1910 році Корея ніким не визнана учасником війни. Претензія на такий статус - це шанс "примазатись" до Сан-Францизського мирного договору, чи до рішень Потсдамської конференції, аби з новими силами кинутись ділити з Японцями морський кордон та острови.
Китайці дуже раціонально розуміють, що чим більше парадів вони відвідають, тим більше територій відійде згодом Піднебесній. Характерно, що років двісті тому все було з точністю до навпаки, коли навіть ультиматуми про від'єднання якихось територій імператорові подавали посли, стоячи на колінах.

Важко сказати, чи буде на параді присутні делегація від республіки Науру. Можна припустити, що буде: Лавров озвучив цифру в двадцять іноземних голів держав на параді, а крім як в Полінезії ніде їх стільки набрати не вийде. Тим більше, після оголошення міждержавних зав'язків Російської Федерації з Вануату, яка відкликала своє визнання Абхазії, і навіть перспектива безвізового режиму із РФ поки що не надихнула їх змінити свою думку. Науру ж зовсім не гордий атол, це - єдина у світі держава, яка визнає одночасно Південну Осетію, Тайвань та Косово. От тільки як би від такої всеїдності не стало зле якомусь Кустуриці (чи хто там буде на параді від Сербії).

Ну і звичайно, ніщо так сильно не заважає вшануванню ветеранів, як наявність цих самих ветеранів. Тут з одного боку своїх дівати ніде: навіть похорони їм пообіцяли безкоштовні, а вони ніяк не мруть. З другого - треба ж засудити "київську хунту", яка "пригноблює ветеранів". В ідеалі було б запросити на парад яких-небудь прикормлених українських ветеранів, так вони люди всі якісь непевні - у одної половини онуки воюють в АТО, у другої фраза "спасибо деду за победу" все більше асоціюється з перемогою Костянтина Острозького над московитами у битві під Оршею. Про всяк випадок запрошення українським ветеранам надіслали, навіть з тим що з Бандерівщини. Як мінімум можна буде потім сказати, що українських ветеранів не пускає до Путіна "київська фашистська хунта". А неправильних "ветеранів" як своїх так і чужих завжди можна правильно "утілізувати". Власне, Москва уже активно готується до відлову несанкціоновано приїжджих учасників війни з відправкою їх за 101-й кілометр. Як це було з бомжами під час Олімпіади-80, до речі.

Ні, все ж таки надійніше запросити яку-небудь Вітренко, яка вже довела свою відданість, бодай з'явившись в якості коментатора під час виступу Сердючки на Євробаченні. По суті своїй, питання, хто буде отим куусіненом, що "представлятиме" Україну на параді - воно і є найбільшою інтригою нинішнього 9 травня. Але, як би там не було, я таки поставлю на Вітренко. Лаша, як-то кажуть, тумбай.