Мігрантські війни через санкції: Чому Путін та Ердоган звозять біженців на польський кордон

Після вчорашнього божевільного загострення на кордоні Польщі та Білорусі ніч минула ніби як спокійно. Мігранти палили багаття в своїх таборах, співробітники білоруських спецслужб пильнували, щоби ті не повернулися до лукашенківського раю, а польські прикордонники та спецпризначенці готувалися відбивати ймовірний штурм, якого до ранку так і не трапилося.

Але ця тиша, звісно, оманлива. Оскільки мігранти продовжують прибувати до кордону. Біля їхнього табору крутяться групи білоруських військових. А Лукашенко телефонує Путіну, щоби поскаржитися на "жорсткі дії польської сторони" та війська, які Варшава стягує до кордону. Рано чи пізно ситуація дійде до краю. Скоріше за все, у мігрантів закінчиться їжа та терпіння, а білоруські "зелені чоловічки" видадуть молодим чоловікам ножиці для різання колючого дроту та сокири для дерев. І час до такого фіналу обчислюється днями, якщо не годинами.

Втім, по мірі того, як стає очевидним розмах кризи, яка із "мігрантської партизанки" вчора перетворилася на "мігрантські війну", у Європі виникають закономірні питання. Зокрема стосовно того, що знайти в Іраку чотири тисячі охочих до міграції, оперативно їх перекинути до Білорусі, і загнати на промерзлу нейтральну смугу разом із дітьми Лукашенко самостійно банально не зміг би. І за кризою явно стоїть не тільки Мінськ. У тому, що до міграційної кризи на польському кордоні причетна Росія, компетентні європейські посадовці не сумнівалися вже давно — досить згадати, що фразу "ми переконані, що ключ (до ситуації з біженцями — ред.) знаходиться в Москві", міністр внутрішніх справ Німеччини Хорст Зеєхофер, озвучив три тижні тому.

Натомість зараз, судячи із витоків до європейських ЗМІ, стає очевидною масштаб російської участі в "міграційній війні", а також третя країна, яка сприяла появі біженців на польському кордоні. За інформацією Bild, яку виданню підтвердили декілька високопоставлених співробітників німецьких органів безпеки, вирішальну роль у повітряній доставці мігрантів до Білорусі відіграють російська авіакомпанія "Аерофлот" (51% належить державі) і турецька авіакомпанія Turkish Airlines (49% належить державі). Посадовці цих компаній чудово знають, кого і куди вони везуть.

Німецькі журналісти наголошують, що в аеропорту Мінська зараз з'явилися 57 рейсів на тиждень на Близький Схід, включно з такими екзотичними напрямками, як Ербіль на півночі Іраку, Дамаск у охопленій громадянською війною Сирії, та Рас-Аль-Хайма у найбіднішому з арабських еміратів. При тому "пересічні" пасажири не можуть забронювати місця на жодному із цих літаків. Тож складається враження, що ситуація, яка спочатку виглядала як прикрий, але, загалом, невеликий гешефт білоруського диктатора, в реальності є спільною спецоперацією Москви та, дуже ймовірно, Анкари.

Кожна зі сторін має в ній свій інтерес. Росія дестабілізує ЄС та загострює протиріччя між "новою Європою" в особі Польщі та балтійських держав з одного боку, і керівництвом ЄС та Німеччиною — з іншого. І остаточно отримує контроль над білоруською економікою, перед якою невдовзі закриють двері на будь-який європейський ринок. Туреччина в свою чергу натякає Європі, що потік біженців, яким оперує Лукашенко — це дрібниці порівняно з тим, що може спрямувати до ЄС Анкара. Чим підштовхує ЄС до більшої поступливості у питаннях антитурецьких санкцій. І якщо при тому до Білорусі, а згодом — і до Європи перебереться якась кількість курдів, у Анкарі теж не будуть сумувати.

Участь потужних держав у міграційній кризі, з одного боку, робить всю цю історію набагато більш серйозною — оскільки їх можливості до ескалації ситуації є значно більшими, ніж у режиму Лукашенка. Але, з іншого боку, Росія та Туреччина є далеко більш вразливими до ймовірних економічних санкцій з боку Заходу, ніж напівмаріонетковий на даний момент мінський режим. І без жорсткого впливу з боку ЄС та США саме на Москву та Анкару, де, схоже, перебувають справжні автори і натхненники всієї цієї історії, ані проблеми Польщі та балтійських держав, ані страждання мігрантів, які опинилися в кільці військових на холоді нейтральної смуги, завершити не вдасться.