Трамп із "членом" на роялі: Як жарт "Кварталу" відображає стосунки США та України

Похабний номер студії "Квартал 95", де американський президент "на знак солідарності" з українським колегою нібито пенісом виконує на роялі популярну мелодію, як раніше це робив Зеленський,  справив враження на українців.

Комусь "гумор" відверто сподобався, а хтось зацікавився тим, як саме зреагує на подібний дипломатичний випад вкрай близьких до українського президента гумористів чинний господар Білого дому. І як після цього складуться стосунки між двома президентами.

Останніх можна заспокоїти – до сатиричних передач у США ставляться спокійно. Врешті, після аналогічного сюжету про Зеленського на американському Last Week Tonight ображатись ніби й не випадає. Тим паче, що й Трамп – чоловік, до подібних штук цілком звичний. Досить згадати деталізовані описи його розваг з російськими повіями у період його московського вояжу, які були турботливо оприлюднені демократами під час попередніх виборчих перегонів. "Нетрадиційна" гра на фортепіано на подібному тлі виглядає, як невинні розваги школярів у літньому таборі. Навіть у виконанні президентських "лейб-гумористів".

А якщо серйозно, то цей жарт, попри всі супутні обставини, доволі точно відобразив сучасний рівень стосунків між Україною та адміністрацією Трампа. Де регулярно розповідають про свою "солідарність" із Києвом. І, здається, навіть готові підписати оборонний бюджет зі збільшеною сумою, призначеною для військової допомоги Україні, та із санкціями проти компаній, котрі будують російський "Північний потік – 2". Хоча б для того, щоб не розгубити підтримку республіканців у Конгресі – хоча то вже подробиці.

Але паралельно з цим найближчий, напевно, особистий помічник Дональда Трампа, його адвокат Рудольф Джуліані продовжує збирати відверто уявні докази то "українського втручання у вибори в США", то "злочинів родини Байденів, за розслідування яких чесного прокурора Пшонку двічі вбили". Ну, майже вбили. І формує уявлення про Україну у себе і в свого патрона за допомогою інформації, отриманої у полум’яного борця з корупцією Андрія Деркача.

І той факт, що останній вояж Джуліані – і оприлюднені ним документи як за інформаційною цінністю, так і за впливом на двосторонні стосунки нічим не відрізняються від отої самої гри на фортепіано причинним місцем, здається, є очевидним практично для всіх. Окрім команди Дональда Трампа та частини його виборців, звичайно. Які невдовзі будуть насолоджуватись квазідокументальним серіалом про "український слід" у попередніх американських президентських виборах.

Звичайно, вся ця історія не здатна докорінно зіпсувати стосунки між Києвом та Вашингтоном. Конгрес, по мірі сил, продовжує підтримувати Україну. Президент Зеленський за допомогою лобістів шукає якісь альтернативні підходи до Трампа, що дозволили б обійти "інформаційну стіну", яку сформував довкола президента США Джуліані. Україна, врешті-решт, узгодила із Вашингтоном кандидатуру нового посла.

Але всі ці більш чи менш плідні спроби налагодити адекватну співпрацю тільки підкреслюють той факт, що чинна адміністрація президента США, вибудовуючи двосторонні стосунки зі стратегічно важливою для Вашингтона країною, керується при тому вузько особистими інтересами чинного президента. Який, в свою чергу, більше довіряє фантазіям свого адвоката, аніж усім звітам спецслужб і Держдепу разом узятим. Що, загалом, наводить на невеселі роздуми стосовно ефективності зовнішньої політики США. Особливо якщо складеться так, що Дональда Трамп затримається у Білому домі і після осені наступного року.