Путін почне бій за "новоросію" в Татарстані та Бурятії

І роблять це в особливо цинічний спосіб - примушуючи вивчати татарську мову всіх, хто живе в Татарстані. Хоча ні - звинувачують у подібному гріху не тільки Татарстан, але й Башкирію, Бурятію і республіку Комі.

Подібні репресії тривають роками - але серця російських патріотів не витримали тільки нещодавно. З кутків повиповзали "товариства російської культури", "експерти" з Інституту державних стратегій, та інші стурбовані громадяни. Вони звернулися до президента РФ з проханням припинити подібне неподобство. В сенсі, "звернути увагу на становище російської мови в національних республіках". У посланні занепокоєної громадськості було сказано, що в Татарстані, Башкирії, Бурятії і Комі дітям "не дають можливості повноцінно вивчати російську мову". Що проявляється в тому, що дітей заставляють вивчати мову "місцевих етносів". В результаті російську мову діти вивчають на скількись-там годин менше, ніж мешканці Москви - і росіянам з Татарстану, які хочуть відправляти потомство в російські вузах, в окремих випадках доводиться наймати дітям репетиторів.

Володимир Володимирович "проникся". Зокрема, на засіданні Ради з міжнаціональних стосунків російський президент навіть пояснив, що оскільки російська мова "входить у загальне поняття філологія", то коли кількість годин на національні мови збільшується, "це роблять, як правило, за рахунок скорочення годин з російської мови". "Ось у чому проблема" - сказав печальний Володимир Володимирович. І що далі? А нічого. Зовсім нічого. Керівництво "націоналістичних" суб'єктів Російської Федерації скромно вдало, що нічого не почуло.

Мовчить, поки що, і Володимир Володимирович, не поспішаючи з швидкою і рішучою реакцією на неподобство. Бо, з одного боку, спробувати "дожати" керівництво Татарстану, яке зараз чується достатньо непевно і переживає за скорі вибори, на боротьбу за права російської мови, звісно, можна. Але як до цього поставиться населення республіки, яке звикло до наявного стану справ - сказати складно. І керівництво - приміром, в особі Рустами Мінніханова, висунутого на посаду президента Татарстану союзом театральних діячів республіки, вимушене прислухатись не тільки до Кремля московського, а й до звуків, які долинають з-поза стін Кремля казанського. Щоб не обманути, бува, сподівання татарських театралів стосовно їхнього кандидата. Тому до завершення процесу зміни керівництва республіки процес, вочевидь, пригальмують.

Проте схоже що це затишшя - достатньо короткочасне. Бо ж не за власною волею вступили в протистояння з татарськими "удільними князями" свідомі російські громадяни. Окрім того, в країні, яка перемогла фашизм, західні санкції і тверк, "татарський націоналізм" у самій своїй суті приречений. Заклики стурбованих громадян без уваги не залишаться.

Звісно, ні татари, ні башкири не почнуть визвольного руху за права своїх мов у своїх національних республіках. Проте демонстративна "ломка" місцевих еліт (а без такого заходу вирішити питання, скоріше за все, Кремлю не вдасться) неминуче викличе загострення міжетнічних стосунків на побутовому рівні. Люди різних етносів, яким, загалом, не було чого ділити отримають привід ненавидіти одне одного - і списувати всі свої проблеми на сусідів. І постраждають від цього як "татарські росіяни", так і "російські татари".

Конфлікт довкола російської мови, схоже, в реальності не має до лінгвістики жодного стосунку. Просто місцеві еліти намагаються зберегти контроль над регіонами, потрошку заграючи на етнонаціональних почуттях своїх співгромадян. Натомість кремлівські політтехнологи розуміють, що зайвий регіональний і національний колорит для авторитарної держави - недозволена розкіш. Досить з Кремля і колоритного парубка Рамзана Кадирова, який вписався у владну піраміду як противага російським силовикам. Татарському колориту в Росії місця вже немає. Схоже, "удільні князі" і Кремль, хочуть вони того чи ні, сповзають до конфлікту.

А на приклад того, до чого доводить радикальний захист прав росіян там, де їх ніхто не порушує, довго шукати не треба. Досить подивитись на Донбас.