Натяк Ердогану: Навіщо Путін зустрічався з грецьким прем'єром Міцотакісом

Вчорашні переговори російського президента Володимира Путіна з прем'єр-міністром Греції Кіріакосом Міцотакісом видалися трохи дивними. Впродовж двох із гаком годин сторони, судячи з усього, обмінювалися компліментами. Розповідали про міцні історичні зв'язки, культурну близькість, а також про необхідність тіснішої співпраці.

Із реально прийнятих учора документів можна згадати хіба що "Спільний план дій між Російською Федерацією та Грецькою Республікою на 2022-2024 роки". Який складається із закликів "посилити політичний діалог", "проводити переговори з актуальних питань міжнародної політики" — і так далі, без кінця і краю, на декілька сторінок дрібним шрифтом і без будь-якого практичного змісту. Іще Путін довго дякував грецькому колезі за визнання російської вакцини "Спутнік V". Греція пообіцяла дозволити в'їзд вакцинованих росіян іще до того, як регулятор ЄС визнає дієвість витвору російської фармакології. І хоча обіцянка прозвучала на початку листопада, а дозволу немає досі, – то подробиці. 

При тому грецький прем'єр навіть нагадав Путіну про необхідність деескалації ситуації на кордоні з Україною. Втім, нагадування це звучало неголосно і достатньо формально. Тому Путін скромно вдав, що нічого не почув.

Звичайно, можна припустити, що демонстрацією дружнього ставлення до Греції Путін просто хотів зміцнити стосунки з одним із "адвокатів Росії в ЄС". Благо, і співрозмовник для того видався вельми придатний і перевірений. Адже навіть батько чинного грецького прем'єра, Констянтин Міцотакіс, що керував країною на початку 90-х, також був русофілом.

Але для забезпечення підтримки Москви Афінами на європейські арені Міцотакіс молодший, як прагматичний політик, явно волів би отримати економічні преференції, а не сеанс люб'язностей у сочинській резиденції Путіна.

Саме ця резиденція, здається, і є ключовою в усій історії із вчорашнім візитом. Оскільки саме на її порозі 29 вересня цього року Путін зустрічався зі своїм турецьким колегою Реджепом Таїпом Ердоганом. Що було обставлено, як демонстрація особливо довірливих стосунків між Москвою та Анкарою, стратегічного партнерства двох держав.

Але після того сталося чимало різного. Анкара запропонувала свої послуги в модерації українсько-російського конфлікту — при чому неодноразово. Чудово розуміючи при тому, що Москва зараз робить все можливе, аби переконати світ, що конфлікт — внутрішньоукраїнський. Нова партія "Байрактарів" невдовзі вирушить до України. Не зважаючи на той факт, що 3 грудня Путін наполегливо натякав Ердогану, що йому дуже б цього не хотілося. Турецькі ЗМІ та посадовці продовжують говорити про порушення громадянських прав та свобод мусульман в анексованому Криму.

І вчора, вітаючи на тих самих сходах грецького прем'єра, Володимир Путін робив Ердогану дуже прозорий натяк. Натяк на те, що Москва, в принципі, обираючи зовнішньополітичних партнерів, цілком може переорієнтуватися із Анкари на Афіни. З якими в Ердогана конфлікти в усіх мислимих і немислимих сферах міжнародно-політичних стосунків. Починаючи від потрактування спільної історії і завершуючи видобутком газу в Середземному морі. І несподіваний союз Москви з Афінами може, до речі, покращити стосунки і між Росією та Францією, яка виступає традиційним захисником Греції в суперечках з Туреччиною.

В такий спосіб Росія чинить тиск на Туреччину, спрямований на послаблення стосунків між Анкарою та Києвом. Яким будуть його наслідки — покажуть найближчі тижні. Але Україні слід продумати шляхи і способи протидії цій зовнішньополітичній лінії Кремля.