Реванш Путіна на Балканах: Чи наважаться серби на нову війну з Косово

Анонсована криза на Балканах таки трапилася. Сербські війська почали масштабні навчання із застосуванням артилерії та авіації на кордоні із Косово. Косовські серби вийшли з правлячої коаліції і спровокували масштабну урядову кризу. А на дорогах Косово подекуди з'являються барикади і президент Сербії Александар Вучич просить у російського президента Володимира Путіна поради через загострення конфлікту з Косово. Немає сумніву у тому, що Володимир Володимирович їх надасть.

У всій цій сукупності подій простіше за все було б побачити "російський слід". Тим паче, що він там і справді є. Але реальність набагато складніша.

Бо загострення ситуації насправді почалося не сьогодні і не минулого понеділка, коли спецпризначенці Косово видворили з країни сербських урядовців, котрі приїхали до Мітровиці обговорювати майбутнє "сербської провінції Косово і Метохія". Воно почалося як мінімум на початку минулого року, коли лідер невизнаного Косово Хашим Тачі почав трансформувати косовські Сили безпеки у повноцінну армію. А НАТО та ЄС з цього приводу "висловили занепокоєння".

Про те, що ситуація далека від адекватної, можна було здогадатися і в січні цього року, коли у Косово спробували ліквідувати Спеціальний суд з військових злочинів. Щоправда, тоді західні дипломати таки прокинулись і примусили Приштину опам'ятатись. Далі була спроба парламенту Косово підписати угоду про кордон з Чорногорією. Яка закінчилась тим, що косовські радикали з опозиційних партій заповнили парламент сльозогінним газом. Все це не могло не викликати відповідної реакції Белграду, де на Косово були свої плани. Тим паче, що радикальні просербські організації на заселеній сербами півночі Косово вже давно вимагали від Белграду рішучих дій.

Все це і стало причиною проведення "круглого столу" з сербськими урядовцями в Мітровиці. Який, звичайно, був провокацією. На яку Приштина зреагувала саме так, як і розраховували в Белграді.

Тепер Захід опинився у ролі захисника косовських радикалів. І опонента Сербії, яка, загалом, не проти вступу до ЄС, але в разі надто жорсткої підтримки Косово з боку Заходу цілком може відновити і давню дружбу з Росією. На реальність такого сценарію вказує той факт, що за соціологічними даними на початок цього року близько 80% сербів готові відмовитись від вступу до ЄС, якщо це вимагатиме визнання незалежності Косово.

Частина сербських політиків та політичних експертів вже не перший рік веде чисто теоретичні дискусії щодо того, що російська військово-повітряна база – бажано, з великою кількістю засобів ППО – могла би стати доброю гарантією збереження сербської незалежності. На тлі останніх подій до думки цих політиків – частина з яких має традиційно хороші стосунки з Москвою – може прислухатись чимало сербських громадян. Навіть тих, які стосунків з Москвою не мають жодних.

Тому зараз сербська армія в лобовий наступ на Косово, звичайно, не піде. Хоча б тому, що НАТО цілком може повторити неприємний урок для Белграду. Але розпочати стратегічну військову кооперацію з Росією Сербія цілком спроможна.

Тому Заходу доведеться докласти всіх можливих зусиль, аби переконати Белград у тому, що розігрувати "московську карту" немає потреби, і радикальні рухи в уряді Косово можуть бути зупинені дипломатичним шляхом. В іншому разі на карті Європи з'явиться іще один російський союзник, і ще одна "гаряча точка", "гасити" яку доведеться десятиліттями.