Репетиція Апокаліпсису: Для чого Путін хоче погратися балістичними ракетами

Прес-реліз російського Міноборони про те, що у Росії 19 лютого пройдуть навчання сил стратегічного стримування, під час яких будуть виконані реальні пуски балістичних та крилатих ракет, і що це чудове дійство відбудеться під безпосереднім керівництвом "верховного головнокомандувача збройних сил, президента Володимира Путіна", викликав певне здивування.

Звичайно, Пєсков розповів сьогодні, що "навчання та навчальні запуски балістичних ракет — це такий тренувальний процес, досить регулярний, йому передує ціла серія повідомлень різних країн різними каналами, все це чітко регулюється і ні в кого це жодних питань, ні побоювань, нічого не викликає". Але тут він сказав не зовсім правду.

Оскільки планові навчання з запуском балістичної ракети — зазвичай, однієї чи двох, які повинні влучити в полігон Кура на Камчатці — Росія і справді проводить доволі регулярно. Незмінно повідомляючи про успіхи — бо хто ж на тій Курі перевірить. От тільки відбувається це восени. І Путін далеко не завжди бере в них участь.

Цього ж разу, судячи з повідомлень російських військових, йтиметься про повноцінне тестування російської ядерної тріади, себто в навчаннях братимуть участь міжконтинентальні балістичні ракети шахтного базування, підводні ракетоносці з крилатими ракетами та стратегічна авіація.

У такий спосіб, Росія демонструватиме геть усі свої військові можливості, підіймаючи ставки в геополітичній грі до найвищого рівня. Який у цьому сенс? Наразі суть, здається, лежить не у військовій, а суто в політичній площині.

По-перше, як повідомило вчора російське МЗС, Москва передала послу США в Росії Саллівану свою реакцію на відповідь США та НАТО щодо запитуваних Путіним "гарантій безпеки". Ця відповідь включала в себе погрозу "реалізації заходів військово-технічного характеру". А погрозивши — слід продемонструвати готовність погрози реалізувати. "Пацан сказав, пацан — зробив", як заявив сьогодні очільник російської дипломатії, закликаючи до неухильного дотримання міжнародних домовленостей. Ну, тих із них, котрі вигідні Росії.

По-друге, цього року Москва гордо ігнорує Мюнхенську безпекову конференцію. Де рівно 15 років тому Володимир Путін проголосив курс на конфронтацію із колективним Заходом та відновлення сфери впливу Радянського Союзу. Щоб не відчувати себе в дипломатичній ізоляції, і взагалі не страждати від браку уваги, у момент проведення конференції Путіну слід було вчинити щось таке, щоби привернути увагу світу.

І, по-третє, оскільки одномоментного і масштабного вторгнення збройних сил Росії на українську територію поза межами Криму та ОРДЛО наразі не трапилося, увагу західної аудиторії слід було тримати в інший спосіб. А що може бути масштабнішим у свідомості Заходу за війну в Європі? Тільки репетиція ядерного апокаліпсису, тут без варіантів.

Цей сигнал, звичайно, має і безпосереднє відношення до україно-російського конфлікту. Він є, напевно, найбільш радикальним посланням Путіна до наших західних союзників, яке тільки спроможний уявити собі чинний господар Кремля. Залишається сподіватися, що не злякавшись погроз стосовно "військово-технічних заходів", колективний Захід так само проігнорує розваги російського президента з його ракетними цяцьками.