"Рекетир" із Білого дому: Для чого Трамп ловитиме Зеленського в коридорах Генасамблеї ООН

Скандали, в епіцентрі яких опиняється президент США Дональд Трамп, ніколи не бувають короткими. Вони тліють місяцями, періодично спалахуючи з появою нових фактів чи супутніх обставин. Так було із "російським слідом" у американських виборах. Так само, схоже, відбувається і з історією про спроби господаря Білого дому використати українську карту у наступних виборах в США.

Минуло три дні з моменту, коли широкій публіці стало відомо що Трамп дуже настійливо рекомендував Зеленському розпочати кримінальне розслідування проти сина Байдена, як у ЗМІ з'явилися підтвердження й іншого вкрай негарного моменту в цій історії. 

Йдеться про повідомлення анонімних поки що посадовців з адміністрації Трампа, які стверджують, що Трамп наказав в. о. глави своєї адміністрації Міку Малвані зупинити надання $400 млн військової допомоги для України за тиждень-півтори до телефонної розмови з президентом України. Отієї самої, де він вісім разів згадав про кримінальну справу проти Байдена-молодшого.

Частина вірних Трампу республіканських сенаторів, звичайно, стверджує, що зупинка фінансування була зумовлена бажанням Трампа перевірити, яку політику — проросійську чи прозахідну — вестиме президент Зеленський. І вже за результатами цієї перевірки, приймати рішення стосовно продовження фінансування.

Але подібна версія ні для кого не вигляає надто переконливою, оскільки "перевірка" тривала якось дуже довго, і не припинилась після прямих контактів Трампа з Зеленським. І завершилася тільки після того, як сенатор-демократ Річард Дурбін пообіцяв організувати в Конгресі "обрізання" військового бюджету Пентагону як мінімум на 5 мільярдів, якщо гроші, призначені для допомоги іноземним партнерам США на 2019 рік не будуть розподілені повністю. Після цього в адміністрації Трампа "повірили" в прозахідну орієнтацію України, і кошти 11 вересня таки розблокували.

Натомість в середовищі демократичних політиків трактування подій, звичайно, радикальлно інше: вони стверджують, і, можливо, зовсім не без підстав, що Трамп припинив перерахування Україні коштів, які виділив Конгрес, задля досягнення власних політичних цілей.

Встановити істину частково могла би публікація розмови Трампа з Зеленським, на якій наполягають демократи і на яку нібито згоден Трамп, але проти якої заперечує Помпео, акцентуючи, що це поставить в незручну ситуацію співбесідника Трампа, себто Зеленського.

Хоча при тому, як вже заявив вчора сенатор Кріс Мерфі, "не так вже й важливо, чи чітко президент сказав українцям, що вони не отримають допомоги, якщо не втрутяться у вибори 2020 року... їм і так дали зрозуміти, що коли вони не зроблять цього, наслідки для них будуть очевидні".

І тепер увесь політичний скандал у США, фактично, впирається в Україну. Бо для всіх очевидно — сказати про те, був тиск з боку Трампа на Київ чи не був, найлегше зараз одній-єдиній людині. Володимиру Зеленському. Відмовчатись якому впродовж найближчих тижнів буде вкрай складно.

Але що б він не сказав, поява потужного ворога України у Вашингтоні, чи в особі президента Дональда Трампа, чи в "колективній" особі демократичного Конгресу є неминучою. Зробивши добре чинному президенту, можна вирішити чимало поточних проблем, включно зі ставленням американських правоохоронців до відомого українського олігарха, "ніяк не причетного" до успіху Зеленського на виборах. Але це "добре" триватиме, не виключено, в акурат до наступних виборів. І стане зрадою демократичних політиків в Конгресі, що послідовно підтримували Україну. Власне, вони і пишуть бюджет США, який потім виконує (або не дуже) чинний президент. Але і відкрите звинувачення Трампа у "державному рекеті" теж матиме очевидні катастрофічні наслідки для Києва.

У США для свідків у важливих кримінальних справах існує досконала програма захисту — їм міняють документи, і переселяють в іншу місцевість з відповідною "легендою". На жаль, скористатись цією програмою Україні не вдасться. Тому говорити (чи навіть мовчати) Володимиру Зеленському доведеться відкрито й відверто. Усвідомлюючи, що потім Києву доведеться якось співіснувати й співпрацювати з Вашингтоном, який зараз дуже залежить від слова українського президента.