Фанат Путіна суне на Париж: Чим новий кандидат у президенти Франції загрожує Україні

Дотепер передвиборний пазл у Франції здавався стороннім спостерігачам достатньо простим і зрозумілим. На виборах, які відбудуться наступного року, мали боротися чинний президент країни Емманюель Макрон, за підтримки своєї центристської партії "Вперед, республіко!", хтось від Лівої партії (на минулих виборах це був Жан-Люк Меланшон), хтось від республіканців — та ультраправа Марін Ле Пен, яку підтримуватимуть "антифашисти" із Кремля.

При тому ненульовою була ймовірність, що з набридливою одноманітністю повториться другий тур виборів, у якому Макрон зійдеться в двобої з Ле Пен. І, звичайно, переможе — оскільки попри немалу кількість своїх радикальних прихильників, Національний фронт та його керівники традиційно викликають відразу в решти французів.

Але сьогодні реальність кинула виклик цій схемі, оскільки у перегонах вирішив взяти участь популярний у Франції журналіст та письменник з ультраправими та антиімігрантськими поглядами Ерік Земмур.

Цей персонаж, хоч і не має досвіду в політиці, у Франції вельми відомий. Окрім статей для провідних ЗМІ країни, він чимало попрацював на телебаченні — зокрема, на телеканалі France 2. А деякі передачі за його участі — на кшталт публічних дебатів з лівим політиком Меланшоном — переглядали більш ніж 5 мільйонів глядачів.

Передвиборний лозунг у Земмура — "Зробимо Францію великою знову". Кандидата не покоробило ані від вторинності цього лозунгу, ані від невеселої політичної долі попереднього користувача вельми схожого слогану.

Віссю, довкола якої Земмур вибудовує свою політичну програму є антиімігрантська риторика. Ключовою причиною бід Франції він, сам нащадок євреїв з Алжиру, вважає приїжджих. Особливо — мусульман. Земмур просуває тезу про те, що іслам — це не тільки й не стільки релігія, як система політичних поглядів. За такий світогляд він неодноразово притягувався до відповідальності, в тому числі — і кримінальної. Але, водночас, його погляди знаходять відгук у Франції.

При тому Земмур вважає (ну, чи принаймні стверджує), що Володимир Путін є "сумлінням" Європи, "єдиним європейцем, який каже "ні" Америці, як колись де Голль", і так далі. Подібна міжнародно-політична позиція практично гарантує йому організаційну та фінансову підтримку з боку Кремля. Ймовірно, навіть потужнішу, аніж матиме Ле Пен, яку давно й небезпідставно вважають "збитим льотчиком".

З одного боку, історія з походом Земмура в президенти — це ніби й добра новина. Оскільки тепер голоси правих та ультраправих будуть розпорошені між двома кандидатами, і є немалі шанси на те, що в другий тур воювати з Макроном пройдуть або ліві, або республіканці. Два пропутінські проекти взаємознищаться.

Але можливим є й інший сценарій. За якого Марін Ле Пен в останній момент зніме кандидатуру на користь Земмура. До цього її, ймовірно, будуть підштовхувати як однопартійці, так і "друзі" з Кремля. І за таких умов у Макрона буде новий і вельми небезпечний противник. Чиї демагогічні вміння значно перевищують навички Ле Пен, і на якого немає стільки компромату.

І у випадку, якщо Земмур таки стане президентом Франції, зникне не тільки антиросійський санкційний фронт. Зникне наявний зараз загальноєвропейський консенсус стосовно російської агресії — оскільки молода команда політиків із Берліна навряд чи зможе стримати гіпотетичного нового господаря Єлисейського палацу від дружніх жестів стосовно свого російського кумира.