Російська солдатня торує ісламістам шлях до Таджикистану

Таджикистан вирує. Населення обурене жорстоким вбивством молодої таджички Шоіри Джобірової, в якому підозрюють офіцерів російської 201-ї військової бази, дислокованої в Душанбе. Тіло молодої жінки було виявлене на сміттєвому звалищі в коробці неподалік від російської бази зі слідами жорстоких побоїв. За словами рідних, тіло дівчини вкрите синцями, розбита щелепа. Наявні сліди зґвалтування.

Власне, надто довго шукати винних у скоєному таджицьким правоохоронцям не довелося – місцевий таксист розповів, що залякану і мовчазну Шоіру везли до бази чотири російські військовослужбовці. На даний момент затриманий тільки один з них – старший лейтенант Іван Щербаков.

На природній інтерес таджиків, чому решту осіб, ймовірно, причетних до вбивства, перебувають на свободі, російська сторона переконує, що вони ні в чому не винні і просто випадково їхали на базу разом з Щербаковим.

Тим часом навіть у відносно лояльному до Москви офіційному Душанбе зажадали від російської сторони вжити термінових "заходів щодо недопущення здійснення подібних діянь військовослужбовцями російської військової бази в Таджикистані", Відповідну ноту МЗС Таджикистану, вручило послу Росії в країні.

Втім, історія стосунків таджиків з російськими "захисниками", на жаль, не обмежується вбивством Шоіри Джобірової. Приміром, в кінці серпня російський суд визнав двох російських військовослужбовців винними у звірячому вбивстві місцевого таксиста. Наївний таджик позичив грошей російським військовослужбовцям – і ненароком поцікавився, чи збираються вони їх повертати. Про регулярні сутички підпилих вояків, казарми яких знаходяться в самому Душанбе, з місцевими жителями, про погроми торгівельних точок і масові бійки вже й згадувати не доводиться.

При тому ставлення росіян до таджиків яскраво проявляється і за межами Таджикистану. Нещодавній інцидент з п’ятимісячною дитиною, яку російські поліцейські відібрали в нелегальної мігрантки з Таджикистану, а за пів доби повернули мертвою з підозрілими синцями, теж не пройшов у Душанбе непоміченим – хоча офіційні власті і намагалися переконати свій народ, що ніякого злочину в тій історії не було, а дитина, якщо вірити російській стороні, померла за пів доби від "генералізованої цитомегаловірусної інфекції".

В Москві, схоже, вважають, що відносно слабкий і відносно беззахисний перед афганськими екстремістами Таджикистан, залежний від російських багнетів та потоку "заробітчанських грошей" з Росії, просто "нікуди не дінеться" від дружби з Кремлем. В черговий раз потрапляючи в одну й ту саму інтелектуальну пастку – ставлячи знак рівності між офіційним Душанбе і народом Таджикистану. Нічого не поробиш – звичка ототожнювати Росію та Путіна накладає неуникний психологічний відбиток.

До пори до часу подібний підхід працює – поки Емомалі Рахмон контролює ситуацію в країні. Але резонансні інциденти – разом з економічним погіршенням, викликаним, не в останню чергу, і зниженням заробітків таджиків у Росії можуть вивести ситуацію з-під контролю. І тоді таджицькому керівництву доведеться або переходити до антиросійського курсу – або прощатися з владою. Втім, це радикальний сценарій, ймовірність якого далеко не абсолютна.

Швидшою – і в чомусь більшою загрозою безпосередньо для російських військ є можливе проникнення радикальних ісламістів з сусіднього Афганістану, яке, на думку експертів, потроху триває вже не перший рік.

Звичайно, персонал військової бази 201-ї мотострілецької дивізії в Таджикистані складає близько семи тисяч осіб – і це немала військова потуга. Теоретично. Натомість, браві вояки – любителі п’яних дебошів, особливо ті з них, що розквартировані у великому місті, де їх ненавидять – для афганських бійців, загартованих безконечною війною, насправді, не потуга, а ціль. При тому доволі легкодосяжна. Особливо за більш ніж ймовірної підтримки з боку місцевого населення.

Бо це американцям, європейцям, українцям чи й росіянам зрозуміло, що ісламісти – це практично абсолютне зло. Згодні з цим і керівники Таджикистану – хоча б тому, що в разі приходу ісламістів їх, як мінімум, позбавлять влади. Натомість для таджиків-сунітів, в яких іслам є державною релігією, суворі бородаті хлопці з-за афганського кордону можуть бути куди як ближчими, зрозумілішими й достойнішими довіри, ніж п’яна й сповнена зневаги до Таджикистану російська солдатня. Ні, звичайно, якщо ісламісти прийдуть в Таджикистан всерйоз і надовго, населення про це пожаліє тисячу разів – але це буде згодом. А на початку бажання усунути знайоме зло може виявитись більшим, ніж страх перед злом менш знайомим.