Проти всього світу: Путін збирає армію з європокидьків

Росія відверто почала демонтувати ту систему стримувань і противаг у Європі, яку так-сяк, але все-таки зафіксували учасники Гельсінського семінару з безпеки і співробітництва в Європі, в числі яких був і Радянський Союз, правонаступником якого є і путінська Росія, в усякому разі де-юре.

Бо де-факто абсолютно неможливо, наприклад, пояснити, чому спікер Держдуми Наришкін раптом організовує «круглий стіл», на який збираються французькі неофашисти та інші континентальні маргінали, готові підтримувати Володимира Путіна в його міфічній «боротьбі з американською експансією». Але головний посил цих посиденьок, звісно, не боротьба з Білим домом. Цей дивовижний збір європокидьків артикулював рішення порушити найфундаментальніші принципи непорушності кордонів на континенті, завдяки яким Європа не знала конфліктів уже більш ніж півстоліття.

Для євромаргиналів, звісно, це спосіб заявити про себе: нас, мовляв, підтримує сам Путін. Для Путіна це теж аргумент: ось, мовляв, у Каталонії провели референдум про незалежність, та й у Шотландії теж. А значить, будьте ласкаві, фрау Меркель, визнайте російський Крим і цю загадкову «Новоросію». Для російського обивателя - це, звичайно, сильний аргумент. Йому важко пояснити, що все-таки дуже демократичний референдум у Каталонії і близько не схожий на референдум у Криму під дулами «ввічливих людей». І що в складі Великої Британії є теж своя «народна республіка» під назвою Північна Ірландія, де вулицями ходять місцеві «мотороли» і де точно ніхто не дасть проводити жодного волевиявлення - нізащо в осяжному майбутньому. Хоча б в ім'я тих самих згаданих уже Гельсінських угод.

А тим часом російська газета «Известия» публікує (а вона з радянських часів нічого непотрібного не публікує) дивовижну статтю про необхідність перегляду Гельсінських угод. Голова комітету Держдуми з міжнародних справ Пушков у ній якимось чином прирівнює Україну до Югославії (хоча, з точки зору російської пропаганди, прийнято вважати, що Євросоюз забрав у Югославії Косово, як Росія у нас анексувала Крим). Заступник голови Ради Федерації Андрій Климов у ній розповідає про те, що «кольорові революції» розхитують систему, що склалася після 1945 року», хоча Гельсінський акт був підписаний 1975 року, а вже остання українська кольорова революція закінчилася в 2004-му.

Тому перед нами не стільки факт, скільки численні «відмазки» російської дипломатії, які несуть один меседж: Гельсінські угоди потрібно або ревізіювати, або просто не визнавати. Європа знову постає біполярним світом: на її Захід поширюється вплив Америки, на Схід (включно з президентами Земаном та Орбантом) - Росії. Єдине, що незрозуміло: чому російська еліта впевнена, що зможе якимось чином винести цю ношу? А якщо не впевнена - то що тоді за дивні геополітичні ігри ми спостерігаємо навколо нас?