США вдарили по Асаду: Що Трамп сказав Путіну та Ердогану

Коаліція на чолі з США завдала потужного удару по військах Башара Асада. Насправді, подібне трапилось не вперше: авіарейди проти колон урядових військ, які намагались пробратись надто близько до позицій дружніх до США сил, бували і раніше. Але дотепер бажання "шугнути" асадівців обмежувалось демонстрацією намірів, максимум – знищенням одного-двох транспортних засобів. Після чого штурмові колони поспішно змінювали напрямок руху, а літаки повертались на свої бази.

Цього ж разу все було інакше. У відповідь на спробу штурму штабу "Сирійських демократичних сил", літаки США зайнялись методичним знищенням асадівців. Із півтисячного загону яких більше сотні розпрощалось з життям на полі бою. Було знищено неоприлюднену поки що кількість артилерії та бронетехніки. Цього разу йшлося не про "відлякування" – а про знищення живої сили і техніки сирійського диктатора.

Чому Пентагон так радикально змінив тактику? Відповідь, на жаль, є очевидною. За останній місяць Сирія не просто повернулася до повномасштабної війни – попри всі "зони деескалації" і "мирні конгреси" в Сочі чи де завгодно ще.

Насправді, ситуація багато в чому стала гіршою, ніж була до початку мирних переговорів. Країни – гаранти дотримання припинення вогню взялися з подвоєною енергією розширювати свої зони контролю в Сирії. Це стосується як Росії з Іраном, котрі здійснюють масовані бомбардування та наступ на контрольовані поміркованою опозицією анклави, так і Туреччини, яка в процесі створення " буферної зони безпеки вздовж кордону" ввела на північ Сирії танки, і війська якої подекуди віддалилися від кордону на багато десятків кілометрів.

Всі без винятку "миротворці" широко використовують бронетехніку та авіацію. За останні три дні від авіанальотів – переважно російських та асадівських ВПС – тільки довкола Дамаска загинуло до півтисячі цивільних осіб, кількість поранених перевищує тисячу. Не кращі справи і в провінції Ідліб, де за минулий тиждень загинуло більше сотні цивільних.

Фактично втративши надію на дипломатичне вирішення сирійських проблем, більшість учасників конфлікту повернулись до прямого використання сили. Більше того – були зафіксовані бойові зіткнення військ Башара Асада з турецьким експедиційним корпусом, і бої цього ж корпусу з поміркованою опозицією, яка, можливо, і не була спланованою ціллю, а просто опинилась "в неправильному місці у неправильний час".

При тому масштаб насильства призвів до того, що навіть стійкі і звиклі до всього вцілілі громадяни Сирії знову почали масову втечу з країни. Чимало населених пунктів повністю відірвані як від поставок їжі, так і від будь-якої медичної допомоги. Гуманітарні конвої не можуть потрапити у багато регіонів Сирії.

За таких умов "зберігати витримку і продовжувати переговори" видається вже повним безглуздям. І очолювана США коаліція, здається, повертається до практики "проведення червоних ліній" для активних учасників конфлікту.

Колись такою "червоною лінією" стала атака на аеродром Асада, з якого сили диктатора використовували хімічні авіабомби проти мирного населення. Тоді, опинившись перед загрозою швидко й безповоротно залишитись без авіації, Башар Асад був вимушений припинити варварську і злочинну практику. Зараз завдаючи ударів в повну силу, Вашингтон, вочевидь, намагається донести до Башара Асада та "конфедерації переможців" у складі Ірану, Росії та Туреччини, що невдачі у переговорах з опозицією – це не привід атакувати райони, які знаходяться під чужим контролем, і бомбити мирне населення, звітуючи потім про кількість знищених "ісламістів" чи "курдських терористів". Біда лиш у тому, що ці натяки, здається, поки що надто поодинокі і недостатньо масштабні, щоб так запросто переконати учасників конфлікту.