Прісні перспективи: Чому за рік в Кремлі почнуть мріяти, щоб Крим знову затопило

Після руйнівних повеней у Криму російські посадовці голосно заявляли, що води на півострові вистачить на рік, а можливо і на цілих два. Втім, деякі ознаки демонструють, що в окупантів все не так добре і проблема з водою в Криму нікуди не поділася — навіть в середньостроковій перспективі.

Зокрема, 24 серпня слідчий комітет Росії порушив кримінальну справу про "екоцид" за фактом перекриття Україною Північно-Кримського каналу. Стверджуючи, що "невстановлені особи" в такий спосіб спричинили "виснаження сільськогосподарських земель, зміну екосистем затоки Сиваш і його мілководних заток, стану популяцій тваринного світу, а також якості води для питних і сільськогосподарських потреб". Вочевидь, тверезо оцінивши нерайдужні перспективи претензій до України за посередництвом міжнародних організацій, на Росії вирішили взяти справу "призначення конкретних винуватців" у власні руки. Втім, цей факт може мати стосунок не так до води, як до політичної лінії Кремля.

Натомість повідомлення з Криму про фактичну відсутність води у Білгородському та Тайганському водосховищах, де окупанти зараз займаються ремонтом дамб, до яких вода навіть не підступає — це більш достовірний індикатор водного дефіциту на півострові.

Паралельно із тим російський уряд та державні корпорації, вочевидь, виконуючи завдання Кремля, оцінюють вартість будівництва опріснювальної інфраструктури на півострові. Зокрема, днями російські ЗМІ оприлюднили підрахунки корпорації "Ростех" стосовно вартості енергогенерації для опріснювальних установок. Вийшло вельми масштабно. За даними російських промисловців, для отримання одного мільярда кубометрів прісної води на рік, що дозволило б більш-менш покінчити з дефіцитом води на півострові, необхідно створити як мінімум 900 МВт нової генерації. І держкорпорація готова забезпечити такий обсяг виробництва електрики. До 2030-го року. За 78 мільярдів рублів. До цього доведеться добудувати чотири заводи для термічної дистиляції, себто перегонки води, та п'ять велетенських установок для зворотного осмосу.

От тільки останні збудувати Росія не спроможна, а закупка технологій чи обладнання за кордоном наштовхнеться на проблеми — оскільки Крим під санкціями, а поставити такий обсяг обладнання, тишком-нишком, намагаючись ці санкції обійти, буде все-таки вкрай проблематично.

Тож наразі йдеться про ймовірність будівництва в Криму двох опріснювальних установок. На які поки що тільки планують виділити лише 8 мільярдів рублів до 2024 року, але фінального рішення на цю тему наразі немає. Що наштовхує на думку про те, що жодного плану повноцінного вирішення водних проблем півострова — в рамках наявних можливостей Росії — за сім років окупації так і не розроблено.

Добра новина полягає в тому, що подібна ситуація буде підштовхувати Москву до значних додаткових витрат на кримське водопостачання. Що автоматично скорочуватиме кількість ресурсів, які Кремль може витратити на планування і здійснення нових геополітичних авантюр — як на українському напрямку, так і де завгодно у світі. Натомість погана новина полягає в тому, що по мірі загострення водної кризи у Криму спокуса вирішити це питання військовою силою у Путіна тільки зростатиме. Тож захист південних рубежів країни залишається в числі пріоритетів.