Європа на мушці: Чим загрожує Україні та світу смерть ракетного договору

Попри переляк європейських політиків, повноцінної гонки озброєнь між США і Росією не почнеться — з тієї простої причини, що Москва знаходиться в надто поганій формі для такого спорту. Але певна кількість російських ракет може бути розгорнута, і небезпека від них буде навіть вищою, ніж від радянського арсеналу

Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності сьогодні офіційно помер. Перший документ, спрямований на контроль над озброєннями, який був підписаний в 1987 році генсеком Михайлом Горбачовим та президентом США Рональдом Рейганом, свого часу став одним з найяскравіших символів кінця холодної війни. Від сьогодні його не стало.

Некрологи на честь кончини ДРСМД вийшли сухими і передбачуваними. "США не братимуть участі в договорі, одна зі сторін якого його порушує. Росія несе одноосібну відповідальність", - так прокоментував подію держсекретар США Майк Помпео.

"Росія сьогодні як і раніше порушує ДРСМД... У результаті набуває чинності рішення Сполучених Штатів про вихід з договору, яке повністю підтримують союзники по НАТО" — так відгукнулись йому в Північноатлантичному альянсі. Вербалізованої реакції Великої Британії наразі немає — Лондон, на тлі брекзіту і розвалу коаліції, з реакцією запізнюється, але навряд чи вона відрізнятиметься.

Натомість інші країни Європи реагують на припинення договору інакше. "Із закінченням договору в Європі втрачається частина безпеки... Я переконаний, що сьогодні ми повинні погодитись на правила роззброєння та контролю, щоб запобігти новій гонці ядерного озброєння" — так відгукнувся на подію міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас. Заява офіційного Брюсселю практично слово в слово повторює Мааса, та й реакція Франції скоріше за все, стане варіацією на задану Берліном тему. В ЄС підозрюють — і не те, щоби зовсім без причини — що російські ракети середньої і малої дальності будуть націлені саме на Європу. І якщо у Вашингтоні захочуть відповісти належним чином, розгорнувши свої аналогічні ракети — то зроблять це, знову таки, у Європі. А декотрі східноєвропейські держави, добре знаючи, що таке Росія — і яка ціна європейських союзницьких гарантій — охоче нададуть свою територію під відповідні бази.

І, нарешті, третій тип реакції на смерть ДРСМД ми чуємо від Росії та Китаю, які в один голос стверджують, що в припиненні дії договору винні США. Причина, з якої Пекін цього разу так старанно працює в унісон з Москвою, полягає у тому, що Вашингтон вимагає і участі в гіпотетичному "новому ДРСМД" і Китаю, який останнім часом розробив, випробував і розгорнув чимало ракет, які прямо підпадають під дію старої радянсько-американскої угоди.

Звичайно, Росія заявила, що "не буде розгортати наземні ракети середньої і меншої дальності в регіонах, де немає американських ракет того ж класу", але знаючи любов до "ихтамнєтства" надто надіятись на цей бар'єр не варто.

Втім, якщо відкинути лірику некрологів, то невже світ і справді повернеться до стану холодної війни, коли, засинаючи звечора, чимало людей не знали, чи вдасться їм прокинутися наступного дня, чи над ними, як писав відомий американський фантаст, "розквітнуть бомби"?

Вочевидь, що ні. Причина тому достатньо проста, і має вона економічний характер. Коли почалось знищення ракет середньої і малої дальності, у СРСР ліквідували близько двох тисяч одиниць. А також 851 пускову установку для них. Якщо припустити, що, за сучасними цінами, вартість ракети становить близько двох мільйонів доларів ("Томогавки" свого часу коштували 1.4-1.7 мільйона залежно від модифікації, але є ж і інфляція), то вартість створення подібного арсеналу обраховується у 5-6 мільярдів доларів. Але до цього слід додати вартість розробки ракети, яка цілком може вийти порівнянною - особливо, якщо врахувати російську "специфіку" військово-промислових досліджень. Звичайно, складно порівнювати крилаті ракети й космічні носії — але, наприклад, російська "Ангара", яка так до ладу нікуди й не полетіла, була розроблена за 10 мільярдів доларів.

До цих немалих цифр, звісно, слід додати створення баз, командної інфраструктури, тренування персоналу — і десятки інших, дрібніших статей видатків. Яких сучасний російський бюджет, скоріше за все, банально "не потягне". Як, врешті-решт, і для радянського бюджету гонка озброєнь виявилася банально непосильною. Не виключено, саме тому Горбачов і погодився на знищення цих класів ракет — не зважаючи на те, що в СРСР була двократна перевага за кількістю як ракет, так і пускових установок до них перед США.

То чи можна на цьому місці розслабитись — адже виходить, що Путін своїми підкреслено агресивними діями просто провокує США і лякає Західну Європу?

Можна, але не варто. З якоїсь точки зору, знищення арсеналів РСМД перед розпадом СРСР було дуже розумним кроком з боку Горбачова. Оскільки в ході "геополітичної катастрофи" подібна відносно компактна зброя, яка все рівно здатна нести ядерні чи хімічні заряди, становила колосальну небезпеку. Банального потрапляння в руки чергового "ГКЧП", середньоазійського князька-феодала, мафіозі, готового продати щось Ірану чи Північній Кореї — чи якій завгодно іще "постімперській" нечисті.

Зважаючи на те, що путінська Росія — особливо після неминучої кончини Володимира Володимировича — також є не найстабільнішим геополітичним утворенням, доля отих самих "малих і середніх" ракет, які все рівно здатні долати до 5 тисяч кілометрів, може викликати закономірне занепокоєння в усіх, до кого ті ракети можуть долетіти.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook