Польща вручила Україні ноту за "переписування історії"

Про це повідомила речник дипломатичного відомства Польщі Ева Сувара, інформує Depo.ua з посиланням на "Польське радіо".

Прикладом спроби релятивізації трагічних подій у Гуті-Пеняцькій є, зокрема, "інформаційна таблиця, що встановлена у 2018 році неподалік пам’ятника жертвам, яка містить фальшиву інформацію про перебіг злочину з 1944 року, а також напис у місці пам’яті українців, котрі загинули у населених пунктах за 20 км від Гути, у якому говориться про вшанування українських жителів сусідніх сіл, закатованих польськими шовіністами та радянськими партизанами".

"Посольство Республіки Польща в Києві звернулося у цій справі із нотою протесту до МЗС України, наголосивши, що місця пам’яті з таким текстом ставлять сумнів заявлену владою України політику добросусідства та примирення у відносинах з Польщею, а також просить українську сторону роз’яснити законність та обставини встановлення обох об’єктів", - повідомила Сувара.

За її словами, у ноті наголошено, що Польща відкрита до діалогу для роз’яснення історичних суперечностей.

На таблицю, що стоїть поруч із пам’ятником жертвам трагедії, на якій по-українськи, по-польськи та по-англійськи написано, що за злочин відповідають "німецькі нацисти", а у селі діяли "польські загони", звернули увагу теж під час торічних заходів у 74-і роковини погрому в Гуті-Пеняцькій.

Віце-президент Інституту національної пам’яті Польщі Кшиштоф Шваґжик тоді відзначив, що зміст напису на таблиці – це "провокація з боку певних українських сил, котрі хочуть переписати історію".

"Незважаючи на те, скільки би таких таблиць не з’явилося, ніщо не змінює факту, що 28 лютого 1944 року жителі Гути-Пеняцької були вбиті українцями на німецькій службі", - сказав Шваґжик.

Нагадаємо, 24 лютого на Львівщині відбулася жалобна урочистість, присвячена пам’яті жертв погрому в Гуті-Пеняцькій, що відбувся 28 лютого 1944 року.

Довідка: Гута-Пеняцька - село зі значною перевагою польського населення, яке існувало на теренах сучасного Бродівського району Львівської області (у грудні 1920 — вересні 1939 року — в складі Бродівського повіту Тернопільського воєводства).

Під час німецько-радянської війни село стало, зокрема, з весни 1942 року головною базою радянської партизанської групи.

У лютому 1944 року в цьому селі були спалені всі 172 будинки і вбиті мирні мешканців (за різними оцінками від 500 до 800 людей, включно з жінками та дітьми). Врятуватися вдалося одному поляку, який зумів утекти через дверцята, якими випускали з хати дрібну живність (зимою її тримали у хаті).

У польській літературі поширена теза про винищення польського села частиною дивізії "Галичина".

Історики впевнені, що у той час там не діяв жоден із куренів галицької дивізії.