Вибухи - в Кабулі, відлуння - в США: Чому імпічмент Байдена тепер залежатиме від талібів

Вчорашні теракти в Кабулі вийшли для США вельми символічними. Війна, яку Вашингтон розпочав двадцять років тому для того, щоби покарати терористів, поглинула півтори тисячі солдатів, прірву грошей та зусиль — і завершилася черговою терористичною атакою, в якій загинула як мінімум дюжина громадян США. І очікуванням на нові, ймовірно, не менш криваві атаки. Не надто оптимістичний фінал. Навіть якщо абстрагуватися від усього, що не стосується національних інтересів США. Наприклад, від того, що чекає на Афганістан під владою "других талібів".

Звичайно, рішення про виведення військ США з Афганістану було прийнято повним двопартійним консенсусом. І формалізовано попереднім президентом, який встановив цілком нереальну дату його завершення — і не зробив рівним рахунком нічого для того, щоб це рішення реалізувати. Тому й відповідальність за нього, формально, мали би нести обидві партії.

Але підготовка та менеджмент операції із відходу із Афганістану була обов'язком саме адміністрації Байдена. Цей обов'язок було блискуче провалено. Зараз Байдену пригадають все. І відсутність належної роботи по збору даних стосовно афганських союзників. І загублені в поспіху бази даних з інформацією про тих самих союзників. І поспіхом кинуту авіабазу в Баграмі, довкола якої можна було вибудувати периметр безпеки, здатний захистити від бомбістів з Ісламської держави. Замість якої було прийняте рішення охороняти і використовувати як центр евакуації аеропорт в центі Кабула, зусебіч оточений кварталами і халупами, конкурентними загонами талібів і просто людськими натовпами. Не кажучи, знову-таки, про те, що до 31 серпня з Афганістану не вдасться евакуювати не тільки всіх афганських співробітників, але й громадян США. А заяви про те, що "евакуація продовжиться іншими шляхами", виглядають цілком фантастичними. Маючи потужний військовий контингент на місцевості, США не зуміли вивезти союзників та власних громадян, а зробити це дистанційно, шляхом переговорів з талібами чи якихось хитрих спецоперацій, буде на порядок складніше.

Кількість закидів, яку можна зробити зараз на адресу адміністрації Байдена, є настільки великою, що найбільш жорсткі із республіканців, на кшталт Ліндсі Грема, вже починають розмови про ймовірний імпічмент.

Звичайно, вчора чинний президент США намагався відновити контроль над ситуацією за допомогою запальної промови та обіцянок помсти терористам.

"Ми не пробачимо. Ми не забудемо. Ми полюємо на вас і змусимо вас заплатити" — погрожував він бойовикам Ісламської держави. Обіцяючи, що США "відповідатимуть з силою та точністю у час, який оберуть самі, у місці та в момент, який буде їм вигідний".

Але якщо абстрагуватися від патетики, можна припустити, що ця промова є доброю міною при поганій грі. США втратили наземну присутність в Афганістані. Вашингтону наразі не вдалося домовитися про присутність своєї авіації в Середній Азії — відповідно, найближчими до Афганістану залишилися бази в Кувейті, Катарі та Туреччині.

Втім, історія США знає немало прикладів, коли президенти, що закінчували програшну війну хаотичною евакуацією, відновлювали свій рейтинг. В якості прикладу досить згадати, приміром, Рональда Рейгана, який поспіхом вивів війська з Лівану за кілька місяців після того, як дві з половиною сотні морпіхів США були знищені атаками терористів-смертників.

Все питання в тому, як розвиватиметься ситуація в Афганістані після виходу військ США. Зокрема, якщо таліби, навчені попереднім гірким досвідом, не будуть більше підтримувати "міжнародні" терористичні мережі, і погодяться надавати інформацію про знаходження бойовиків Ісламської держави ( з якими також воюють) США — хай би за посередництвом спецслужб Пакистану, зможуть влаштувати на ІД досить ефективне полювання з повітря. Виконуючи обіцянки Байдена про "страшну помсту", ефективно протидіючи міжнародному тероризму, і відновлюючи підмочений рейтинг Байдена. Натомість якщо "Талібан" не зможе чи не захоче викоренити міжнародний тероризм на своїй території, провина за програну війну ляже саме на Байдена. З усіма наслідками — як для нього особисто, так і для його політичної сили.