Перемога Санду: Чим допоможе Україні новий парламент Молдови

Здолавши проросійських конкурентів, на користь яких працювали російські ЗМІ та немалий медіаресурс в самій Молдові, Мая Санду отримає практичну повноту влади в країні, вельми схожу на ту, якою де-юре володіє Зеленський, і аналогічний набір проблем. Питання в тому, чи зможе вона більш ефективно скористатися своїм становищем для досягнення задекларованих цілей
 

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Перемога Санду: Чим допоможе Україні нов…
Фото: Getty Images

Результати виборів у Молдові здивували, здається, не тільки міжнародних спостерігачів, але й самих громадян країни. Оскільки в тому, що партія "Дія і солідарність" чинної президентки країни Маї Санду отримає перемогу, не сумнівався практично ніхто. А от масштаб цієї перемоги вразив.

Впродовж усіх перегонів партія лише на кілька відсотків випереджала найближчих суперників – проросійський блок Партії соціалістів і Партії комуністів. Але впродовж останніх двох тижнів "Дія і солідарність" зуміла зробити ривок. І після підрахунку 99,58% бюлетенів отримала 52,53% голосів виборців. В той час як додонівські комуно-соціалісти фінішували з результатом у 27,36% голосів. Третє місце дісталося партії "Шор", яку підтримали 5,78% молдаван.

Не поталанило партії колоритного Рено Усатого – із результатом у 4,11% голосів, партія блогера в парламент однозначно не потрапить. Як і чисельні інші політсили, що набрали близько 2% голосів.

Власне, голоси цих партій також будуть розподілені між переможцями виборів у відповідній пропорції.ю що дає "Дії і солідарності" шанси навіть на конституційну більшість у законодавчому органі Молдови.

Тож зараз президентка Санду дякує виборцям за довіру, та робить масштабні й програмні заяви. "Обіцяю, що в найближчі роки я зроблю все, що від мене залежить, щоб людям було простіше голосувати, без тиску і корупції, - написала Санду в Facebook після появи попередніх результатів. –Це буде пріоритетом і майбутнього парламенту. І сподіваюся, що зможу працювати з парламентською більшістю, що складається з чесних людей, щоб день виборів став святом демократії для кожного громадянина".

Ці вибори продемонстрували кілька моментів, що стосуються сучасної Молдови. По-перше, лозунги на кшталт "нашу країну перетворять на маріонетку Заходу", за допомогою яких Додон, використовуючи всю потугу російських ЗМІ, намагався налякати молдаван, здається, вже не працюють. Майже зовсім. В країні змінилися покоління, і молодша генерація, яка вживу бачила Європу — хоч з вікна готелю, хоч із заводського цеху чи полуничного поля — вже сумнівається в тому, що та Європа є загрозою для Молдови.

По-друге, у виборі між реформами, наголос на яких робила Санду, і стабільністю, яку гарантував Додон, явно перемогла перша пропозиція. Що свідчить про докорінну відмінність політичної культури Молдови від, приміром, Росії. Ця відмінність, ймовірно, зіграла злий жарт із російськими політтехнологами, які працювали на Додона під час президентських виборів, і, за чутками, допомагали йому порадою під час виборів до парламенту. Втім, ці помилки росіяни роблять з дивовижною регулярністю.

Але сьогоднішні результати матимуть немале політичне значення не тільки для Молдови, але й для України. Починаючи від того, що 1200 кілометрів кордону між державами, які, в період правління Додона та прододонівського парламенту, були для нас зоною потенційної загрози — на кшталт межі з Білоруссю, тепер стають для нас помітно безпечнішими. Просто тому, що зараз там є менше ніж півтори тисячі російських військових, і збільшувати їхню кількість у проросійському анклаві не дозволять ні Молдова, ні Україна.

А інший важливий момент полягає в тому, що як в Молдові, так і в Україні є президенти, які декларують прозахідний вектор розвитку країн, мають монобільшість у парламенті і стверджують, що будуть боротися з корупцією. Обом президентам слід щось робити з впливом олігархів на політику і судовою системою. При тому від Верховного суду — і до районних включно. Обоє, врешті, мають російські війська на окупованих територіях своїх держав - хай і в трохи різному статусі.

І зараз, якщо Мая Санду вступить у ці своєрідні "антикорупційні перегони", та докладе зусиль хоч трохи більше, ніж то робить Банкова — що, вочевидь, не так і складно — то українське керівництво отримає добрий приклад подібної діяльності. А Брюссель з Берліном — вагомий аргумент проти Зеленського, слабкі успіхи якого будуть особливо очевидні на тлі лідерки, яка отримала повноту влади в країні далеко пізніше, але має всі шанси досягти швидших і кращих результатів.

 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme