Зупинити "потік": Про що Меркель говорила з Порошенком

Інтрига довкола візиту Петра Порошенка до Німеччини була відсутня від самого початку. Всі зацікавлені у цій події знали, що тем для обговорення між очільниками України та Німеччини буде дві – введення миротворців на Донбас, та протидія будівництву російського газогону "Північний потік-2".

Реальність не підтвердила сподівання – як то зазвичай і буває, коли йдеться про Ангелу Меркель. Як і підтвердив сподівання, на жаль, Володимир Путін, з яким канцлер Німеччини обговорила питання стосовно миротворчої місії ще перед сьогоднішніми переговорами. Судячи з усього, Росія продовжує стояти на "охоронному" форматі миротворчої місії. Маючи право вето в радбезі ООН, Путін не без підстав вважає, що говорити на цю тему йому немає з ким – і немає про що. Зверхні коментарі російського МЗС, дані після анонсу українсько-німецько-французької зустрічі по Донбасу про те, що "питання миротворців вирішується не там", є стовідсотковим підтвердженням відмови Кремля від будь-яких дискусій стосовно можливості організації повнокровної миротворчої місії.

В результаті все, що Ангела Меркель змогла сказати на прес-конференції після зустрічі з українським президентом на тему миротворців, зводилось до того, що "потрібно ще багато чого обговорити, щоб досягти домовленості у цьому питанні". Порошенко був далеко багатослівнішим – але не сильно конкретнішим. Суть його промови зводилась до того, якою не повинна бути миротворча місія, і що саме заважає тривкому перемир'ю на Донбасі. На жаль, без якихось практичних рецептів стосовно того, як подолати цю ситуацію. Втім, не будемо занадто суворими до свого президента – конкретних пропозицій на цю тему наразі немає ні в кого.

А от стосовно "Північного потоку – 2" ситуація виглядає інакше. Сьогоднішня зустріч продемонструвала істотні зрушення в німецькій позиції стосовно цього питання.

Зокрема, сьогодні Ангела Меркель вперше публічно визнала наявність політичних чинників у будівництві "Північного потоку-2". "Я чітко позначила, що проект "Північний потік-2 "без ясності з приводу ролі українського транзиту, з нашої точки, неможливий. Тому, як ви бачите, це не чисто економічний проект, але тут грають роль і політичні чинники", - заявила вона на прес-конференції.

Що стало причиною такої зміни позиції, сказати складно. Можливо, зіграло роль красномовство Петра Олексійовича. Але ймовірніше на рішення Ангели Меркель повпливали кадри з сирійської Думи, де асадівські війська знову зайнялись знищенням цивільного населення та дітей за мовчазної підтримки своїх російських союзників. Говорити "це ж тільки бізнес" про стосунки з "Газпромом", який своїми грішми підтримує всю цю історію, стало якось і зовсім вже неприємно.

Чи може фрау канцлерін на даному етапі, коли німецька влада видала консорціуму з будівництва "Північного потоку-2" всі необхідні дозволи, вирішила якось вплинути на долю газогону? Питання неоднозначне.

Взяти і "просто заборонити" будівництво Ангела Меркель, звичайно, не може. Для цього доведеться приймати якусь законодавчу базу, яку спочатку слід створити, потім – обговорити з партнерами по урядовій коаліції (і не факт, що ті переговори займуть менше часу, ніж створення самої коаліції). Потім цю норму слід буде прийняти в Бундестазі, після чого застосувати, довівши, що "Газпром" і його газогін підпадають під дію нового закону. За цей час "Північний потік-2" цілком може бути добудованим – і тоді почнуться дискусії стосовно неможливості прийняття закону зі зворотною дією стосовно вже реалізованого проекту.

Парадокс полягає в тому, що можливість вплинути на будівництво "Північного потоку-2" Ангела Меркель має радше через структури ЄС, аніж у парламенті та в уряді власної країни. Зокрема, за допомогою жорстких поправок до енергетичної директиви ЄС 2009 року, стосовно яких ведуться зараз дискусії у Єврокомісії. У випадку ймовірного розповсюдження положень Третього енергопакету ЄС на морські газогони, в тому числі і "Північний потік – 2" Газпром не зможе бути власником труби, через яку ітиме видобутий компанією газ. Плюс до того можливим є введення маси додаткових вимог стосовно необхідності пустити через газогін продукцію інших компаній.

Дотепер ці норми лобіювала головно Польща, а Німеччина та Франція виступали ймовірними противниками такої ідеї. Зараз, здається, усе змінилося.