Пакт Путіна-Алієва: Чому Росія толерувала тиск Азербайджану на вірменський кордон

Про те, що делімітація кордону між Вірменією та Азербайджаном після завершення конфлікту в Нагірному Карабаху відбуватиметься вкрай непросто, здогадувалися, напевно, всі. Але реальність, схоже, перевищує навіть песимістичні прогнози.

І штука навіть не в постійних сутичках на південній ділянці кордону між двома державами, в районі Чорного озера. Для прикладу – минулого вівторка у північній частині вірменсько-азербайджанського кордону було вбито вірменського сержанта. Минуло дві доби – і сьогодні Азербайджан взяв у полон шістьох вірменських військовослужбовців, які, на думку Баку, спробували перетнути вірмено-азербайджанський кордон. А з точки зору Єревана – здійснювали інженерні роботи, себто укріпляли кордон зі свого, вірменського боку.

Тут можна було б припустити, що всі ці інциденти – виключно результат бажання Баку скористатися політичною та військовою слабкістю сусідньої держави, і віджати скрізь, де можливо, іще декілька кілометрів території. Чи то для "вічного володіння", чи то для подальшого торгу – коли мова зайде про будівництво доріг до азербайджанських анклавів.

Але при всьому тому дивувала позиція Росії. Яка, з формальної точки зору, була модератором мирних переговорів між Баку та Єреваном, і зараз бере на себе обов'язки гаранта миру в регіоні. До цього слід додати бажання Кремля зберегти помітний вплив на вірменську внутрішню політику – який неможливий без помітної геополітичної підтримки Єревана в ці непрості часи. При тому Москва фактично ігнорувала всі гострі моменти в стосунках між Єреваном та Баку. Більше того – фактично заблокувала розгляд вірменського запиту на допомогу до Організації договору про колективну безпеку, фактично поставивши під сумнів дієвість всього цього безпекового союзу. Чому так трапилося, адже примусити Баку відмовитись від прикордонних ситуації Кремль цілком спроможний?

Відповідь на це питання світ отримав сьогодні. Коли стало відомо, що вірменський уряд виділить ФСБ Росії земельні ділянки в громадах Капан, Мегри і Тех. Для збільшення російської військової присутності в регіоні – пардон, для "зміцнення південно-східних кордонів в рамках тристоронньої угоди".

Після чого сутички на кордоні, скоріше за все, таки завершаться. Оскільки логічним за цієї ситуації буде припустити, що Москва не тільки не стримувала Баку від подібного силового тиску на Єреван – а навіть підтримувала ці дії.

Оскільки вони принесли Кремлю чимало геополітичних переваг. Серед яких – і нові бази у Вірменії, створення яких Єреван ініціював, і, ймовірно, навіть співфінансуватиме. А ще – помітне падіння рейтингу виконувача обов'язків прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна, із яким у Володимра Путіна традиційно непрості стосунки. Ну, а той факт, що для досягнення цих цілей союзна до Росії країна втратила шмат території і декілька людських життів, навряд чи стурбував хоч когось у Кремлі.