Остання спроба Кремля: Про що попередив Україну Лавров

Вчорашнє розлоге інтерв'ю очільника російського МЗС Сергєя Лаврова чотирьом російським радіостанціям, було, здебільшого, присвячене російсько-українському конфлікту та протистоянню Росії з Заходом. І, на перший погляд, ця прес-конференція складалося з повного набору російських пропагандистських штампів, систематизованого й емоційно озвученого очільником російської дипломатії.

Всі охочі іще раз почули про те, що обговорювати стосунки з Росією Зеленський може коли захоче і де захоче. Хоч у Москві, хоч в Пітері, а хоч і в Сочі. Якщо з Путіним домовиться, звичайно. Але теоретично — може. А от обговорювати проблеми на Донбасі він повинен з бойовиками "ДНР" та "ЛНР" — і ніяк інакше.

Іще він розповів, що Росія продовжить вимагати від Заходу виконання ніде не прописаних обіцянок стосовно нерозширення НАТО, зокрема, апелюючи при тому до давніх декларацій ОБСЄ щодо принципів загальної безпеки в Європі. Так-так, заборонивши ОБСЄ моніторити вибори в Росії, сприяючи скороченню присутності ОБСЄ на Донбасі, Росія займеться шантажем Заходу через декларативні документи цієї організації, котрі містять твердження про те, що "всім треба старатися забезпечити мир на континенті".

При тому риторика Лаврова тонко балансувала між войовничістю та готовністю до "конструктивного діалогу". "Якщо це залежить від Російської Федерації, війни не буде... але Росія не дасть Заходу грубо наступати на свої інтереси" — ця цитата, по суті, стала квінтесенцією інтерв'ю Лаврова. Який намагався попередити світ про серйозність російських намірів, але при тому не надто налякати російський бізнес та європейських адвокатів Москви.

Але було в промові російського міністра і кілька важливих моментів. Перший із них стосується ймовірного визнання Росією сепаратистських "республік" на Донбасі. "Питання про визнання ("ДНР" та "ЛНР" — ред.) має розглядатися в контексті нашої твердої лінії на те, щоб змусити Захід змусити Київ виконувати мінські домовленості. Тоді все буде гаразд", — сказав Лавров, нагадавши, що "єдність та територіальна цілісність" України закріплені у Мінських домовленостях.

Звичайно, припустити, що КПРФ, яка запропонувала у російській Держдумі визнати "суверенітет" маріонеткових утворень на Донбасі, чи, тим паче, провладна "Єдина Росія", представники якої пропонують розпочати офіційне постачання зброї бойовикам, пішли на ці кроки без відома Кремля, фактично неможливо.

Просто зараз Лавров вибудовує завершений політичний наратив — або Україна сідає за стіл переговорів з сепаратистами, як того вимагав від Андрія Єрмака Дмитро Козак у Парижі — або ж Кремль розповсюджує меседж про "зрив мінських домовленостей Україною" (про що, втім, той самий Козак вже говорив неодноразово) — і переходить до плану "Б". З постачанням зброї і визнанням "ДНР" та "ЛНР". Не те, щоби подібний розвиток ситуації був цілковитою несподіванкою, але тепер Росія практично відкрито озвучила свої наміри.

А інший важливий момент полягає в тому, що Лавров почав активно просувати тезу про "некерованість" української армії. "Я не виключаю, що дехто хотів би спровокувати воєнні дії. І київський режим не контролює величезної кількості військовослужбовців... значна частина тих, хто там (на лінії зіткнення на Донбасі - ред.), — це колишні добровольчі батальйони, нинішні якісь батальйони територіальної оборони, загони опору народного. Їм уже роздають ПЗРК і закликають приносити з собою мисливські рушниці, бо на всіх не вистачить ПЗРК... І те, що там у когось здригнуться нерви, як у бійця, який застрелив п'ятьох своїх товаришів по службі, я не можу виключати", — заявив російський посадовець.

При тому недвозначно натякаючи, що ціна всім заявам про "Росія не хоче війни" є нульовою. Оскільки їх можна дезавуювати однією-єдиною провокацією на передовій, яка і стане потім офіційною причиною початку бойових дій.