Олег Покальчук про українських радикалів та спосіб розвалити Росію

Про те, чи так це насправді, depo.ua запитав у соціального психолога Олега Покальчука.

ВСІ СХИЛЬНІ ДУМАТИ, ЩО ВОНИ ОСОБЛИВІ

- Олег, останнім часом українських активістів все частіше звинувачують у протиправних діях. Згадати хоча б димові шашки біля ПК «Україна» перед концертом Ані Лорак, «сміттєву» люстрацію, не завжди мирні пікети біля стін парламенту. Як вважаєте, чи мають рацію ті, хто каже про радикалізацію нашого суспільства?

- Абсолютно не праві. Молодіжні протести були завжди і скрізь. Активісти бунтують в Німеччині, Польщі, Франції... Не проходить і місяця, щоб турки не покидали камінням в поліцію. Протести траплялися навіть у тоталітарному Радянському Союзі, просто про це замовчувалося. А вже що саме використовують активісти - каміння або димові шашки, природно, не важливо.

Правда й у тому, що кожна країна намагається пояснити такі рухи локальними причинами. Це звичайний прояв людського марнославства - всі схильні думати, що вони якісь особливі. Насправді ні, у сусідів точно так само. Освічені молоді люди відстоюють свою систему цінностей.

Навіть якщо взяти Україну, хоча всі пишуть про Київ та великі міста, молодь протестує, у тому числі, на периферії. Але природно, це не потрапляє на телеекрани. Медіа відбирають події, які здаються найяскравішими.

- Ви говорите про «освічену» молодь... Але ж серед учасників протестів вкрай мало представників інтелектуальної еліти...

- Давайте не будемо плутати освіченість з наявністю диплома. Всі ж пам'ятають про «проффесора» Януковича. Молоді люди, готові об'єднуватися і діяти, щоб відстояти свої переконання, освічені за визначенням. Неосвічені сидять у своїх населених пунктах, п'ють горілку і поводяться абсолютно інертно.

ПРОТЕСТ PUSSY RIOT - ПРОЯВ РАДИКАЛІЗМУ

- Але ж сплеск таких рухів в Україні все ж таки є?

- Та про що ви говорите! В Україні зараз війна. Молоді люди, налаштовані на зовсім вже активні дії, воюють на Сході. А всілякі, нехай і не стовідсотково мирні пікети в Києві, це невід'ємна частина соціального життя. Українські активісти органічно вписані в структуру суспільства - це не російські Pussy Riot. Ось там вже можна говорити про радикалізм.

- Що ж радикального в дівчатках, які заспівали в церкві політичну пісню?

- Їхній протест радикальний тому, що відбувся в країні, просякнутій релігійною консервативністю. Звичайно, якби вони зробили щось таке в Голландії, ніхто б і вухом не повів. Це було б зовсім нецікаво. Мракобісна Москва - справа інша.

- А що скажете про протестні рухи в Росії загалом? Адже там теж є люди, які не бояться висловлювати власну думку

- Я б не називав це молодіжними рухами. Коли кілька людей виходить на площу, це більше схоже на дисидентство. Збиралися ж і в 1968-му, протестували проти введення військ до Чехословаччини. Нинішня Росія - це той же Радянський союз, де забороняється будь-яка думка, відмінна від кремлівської.

РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ - РИЗИК ДЛЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

- Там є і агресивніший андеграунд. У соцмережах розлітаються знімки з російськими зігуючими молодиками.

- Ці сили знаходяться під управлінням ФСБ. Тут працює той же принцип, що і в фашистській Німеччини, коли влада брала під своє крило громадські організації та ставила їх на службу рейху.

- Навіщо Росії ще більше псувати собі імідж?

- Важливо згадати, що Росія не завжди була жахливою країною. У 90-ті там розвивалася література, рок-музика, в молодіжному середовищі зароджувався пласт контркультурних рухів. Але розвиток культури - ризик для держави. Розвиненому суспільству така влада як в нинішній Росії не потрібна. Адже саме культурна база - основа для будь-якої революції. Перевороти здійснюють не бідняки, хоча так іноді прийнято думати. Революції відбуваються в країнах з середнім рівнем життя. Убогі не бунтують, їх можна хіба що мобілізувати і кинути на війну.

Зрозуміло, що революція Росії не потрібна. Тому створюють альтернативну культуру - тих самих агресивних молодиків. Вони чудово поєднуються з тоталітарною державою.

- Що заважає росіянам побудувати нормальну державу з демократичною системою влади і, відповідно, адекватним суспільством?

- Проблема в тому, що у росіян немає своєї країни. Є тільки багатонаціональна Російська Федерація. У такій ситуації росіяни відчувають почуття незадоволеності, і природний вихід - протест. Щоб зберегти цілісність країни, влада сама виступає режисером громадського руху. Спрямовує негативні емоції громадян. У тому числі, на зовнішнього ворога.

В даний момент це Україна. У нинішньому протистоянні використовується та ж риторика, що і в СРСР 70-80-х років - емоції росіян підігрівають для боротьби з носіями «американського імперіалізму». Та що там, ця схема працює в Росії століттями. Нинішній конфлікт з Україною не є чимось несподіваним і винятковим. В Росії зараз не все добре і на південному кордоні. Але ж від нас до Казахстану всього якихось 600 кілометрів.

- Виходить, якщо припинити підігрівати агресію, Росія у нинішньому вигляді перестане існувати?

- Безумовно. Це можна порівняти з дією відцентрової сили. Щоб енергія маси не фокусувалася в центрі, її розмазують по межах держави.

Причина агресії до зовнішнього світу ще й у тому, що Росію в тому вигляді, в якому вона існує зараз, цивілізовані країни сприйняти не готові. А неприйняття завжди провокує комплекси та озлобленість.

Зараз Росія намагається створити буфер між собою і Західним світом. За часів СРСР таким буфером були країни Варшавського договору. Зараз же його хочуть зробити зі Сходу України. Російська молодь же у даному випадку - не активна сила, як у розвинених країнах, а просто гарматне м'ясо.