"Око" над морем: Чим допоможе Україні місія ОБСЄ на Азові

В силу географічних особливостей, спостережна місія ОБСЄ на Азовському морі може бути продуктивнішою, ніж на Донбасі - і результати її роботи будуть краще висвітлюватись у західних ЗМІ. Хоча на рівень безпеки вплив подібної місії буде мінімальним

Російська агресія на морі та суші цілком сподівано стала головною темою міністерської зустрічі ОБСЄ у Мілані. Зокрема, про неї говорив міністр закордонних справ Словаччини, майбутні голова ОБСЄ Мирослав Лайчак. Констатуючи, що "криза навколо України, яка включає незаконну анексію Криму, та підриває принципи ОБСЄ - буде фокусом нашого головування в організації". Така от цікава у словацького дипломата форма назвати Росію - "криза навколо України". Із ним погоджувалися, здається, всі без винятку промовці. Чимало із них навіть точніше характеризували першопричину кризи.

Але, що стосується більш практичних кроків стосовно подолання російської агресії - то із ними виступили делегації Данії та Німеччини. Суть їх пропозиції зводиться до розширення спостережної місії ОБСЄ в Україні на Азовське море.

І якщо міністр закордонних справ і розвитку Королівства Данія Андерс Самуельсен зазначив, що Данія неухильно підтримує суверенітет, незалежність, єдність і територіальну цілісність України та констатував, що "необхідно розглянути можливість введення міжнародного моніторингу ситуації в Керченській протоці і в Азовському морі", то його німецький колега Гайко Маас був більш конкретним.

Зокрема, він заявив, що пропозицію щодо спостережної місії мають обговорити наступного тижня під час зустрічі представників України і РФ за посередництва Франції і Німеччини.

"Це буде непросто, бо позиція сторін досі жорстка. Гадаю, для української сторони це буде добре, а от російська сторона налаштована дуже, дуже скептично", - сказав Маас.

Втім, якими б не були результати переговорів з Росією із цього питання, сама ідея їх проведення є для України безсумнівним позитивом.

Якщо Росія погодиться на роботу такої місії - то Путіну вже не буде сенсу бігати за Ангелою Меркель під час протокольних заходів і трапез на черговому саміті G20, і малювати на серветці, хто як і в якому місці "порушив російський кордон". Цю інформацію канцлер Німеччини, президент Франції, а також європейські та американські ЗМІ зможуть черпати напряму в міжнародних спостерігачів. І навіть якщо вона помітно відрізнятиметься від тієї, яку озвучує Володимир Володимирович та вірний йому Пєсков - про цей факт згадуватимуть в передостанньому абзаці й одним реченням.

Бо море - не суша, і непомітно скоїти на ньому якусь капость набагато, набагато складніше. Системи супутникового спостереження, а також радіолокаційні станції "бачать" кожен корабель на Азові. Розміри якого складають всього-то 300 на 200 кілометрів.

Натомість якщо Росія категорично відмовиться від розширення ареалу діяльності спецмоніторингової місії - то навіть в такому випадку питання стосовно того, хто, як і коли порушує міжнародне морське право, може отримати свою неупереджену відповідь. Оскільки і Україна, за бажання, може надати місце на узбережжі для встановлення радіолокаційної апаратури - і дозвіл на проліт розвідувальної авіації над нашою територією та виключною економічною зоною на Азові. Літаки - не кораблі, їм Керченської протоки не потрібно.

У такий спосіб члени ОБСЄ - чимало із яких є і членами НАТО - отримають можливість як стежити за російською агресією проти України на Азові, так і отримувати інформацію про діяльність російського флоту в регіоні безпосередньо із місця подій.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна