Нуланд окреслила розміри клітки для Путіна

Саме до цього зводиться головне повідомлення, яке Вікторії Нуланд доводиться нести представникам Путіна впродовж довготривалих, але загалом приречених переговорів.

Візит помічника держсекретаря США Вікторії Нуланд до балтійських країн вийшов навдивовижу плідним.

Перш за все, увагу українських коментаторів він прикував до себе несподіваною і злегка авантюрною зустріччю помічника президента РФ В'ячеслава Суркова з Нуланд в населеному пункті зі знаковим топонімом "Піонерське". Зустріччю, схоже, не запланованою і зімпровізованою в останній момент.

Зустріч, ймовірно, є логічним продовженням невдалого київського вояжу Гризлова з одного боку, і ситуації з цінами на нафту – з іншого. Зустріч, скоріше за все, скликана за ініціативою Росії, повинна дати Заходу зрозуміти, що Росія готова на певні поступки задля уникнення економічної катастрофи, викликаної кумулятивним ефектом санкцій та падіння цін на вуглеводні. Але поступки ці, скоріше за все, поки що будуть косметичними.

Тема зустрічі делікатно характеризується як "уточнення ходу імплементації Мінських домовленостей". А суть її зводиться до бажання Суркова переконати США у тому, що санкції треба знімати – бо Росія хоче "домовлятись".

І до бажання – чи службового обов’язку - Вікторії Нуланд пояснити любим російським колегам, що до того моменту, як на фронті перестануть стріляти, ніхто ні про що не буде навіть говорити. А потім доведеться говорити про те, як провести в Донбасі вибори за українським законодавством. Якщо хтось з учасників перемовин в стані уявити собі цей процес. Тоді буде розмова про передачу контролю за кордоном і відведення російських військ – а там і до відміни санкцій зовсім недалечко.

Потрібно "припинити вбивства людей, щоб можна було перейти до інших частин Мінських домовленостей, включаючи політичне рішення, реальні вибори згідно з українським законодавством, яке відповідає стандартам ОБСЄ, відведення зарубіжної військової техніки та військових, повернення контролю над кордонами" – так описала свою позицію Нуланд перед зустріччю, зіпсувавши як інтригу, так і надію на потрібні Росії результати.

Втім, за перипетіями "піонерських переговорів" поза увагою залишилася іще одна знакова подія прибалтійського турне помічниці держсекретаря США.

Під час турне Нуланд заявила про необхідність створити в кожній балтійській країні як мінімум по одному міжнародному батальйону. Задля цього США просять союзників по НАТО відправити війська на додаток до контингенту США, вже розміщеного в цих країнах.

"Ідея така: Цього року в кожній балтійській країні вже є по штабу США, військові готові працювати. І ми цікавимося, чи може до них приєднатися ще один союзник з регулярними ротаційними силами, і як можна поєднати ці сили, щоб у результаті був створений потужний батальйон, готовий реагувати в будь-який конкретний момент ", - заявила Нуланд.

Що це означає на практиці? Судячи з усього, США хочуть впродовж періоду у декілька років отримати на виході чимале угруповання військ – як власних, так і союзницьких, які пройдуть через "балтійську ротацію" – ознайомляться з тим театром військових дій, призвичаяться координувати свої дії з прибалтійськими військовими, на практиці відтестують ефективність розгорнутої в регіоні американської штабної структури. В разі потреби такі війська, яких за кілька ротації набереться чимало, можуть бути відправленими до Прибалтики знову – і почати діяти набагато швидше і ефективніше, ніж незнайомі з ситуацією колеги.

Подібний підхід є свідченням того, що в Пентагоні та Держдепі, хоч і не сприймають "нові путінські дивізії", які Шойгу збирається формувати і розквартировувати біля західних кордонів РФ, як негайну загрозу, проте готові протидіяти підсиленню Росії у середньостроковій перспективі. Або вийти з цієї історії з мінімальними втратами, якщо економіка РФ просяде настільки, що ні про які "нові дивізії" і говорити не буде змоги.

А загалом, візит Вікторії Нуланд – наочна демонстрація того не надто радісного для Кремля факту, що зміна риторики чи готовність сісти за стіл переговорів – зовсім недостатня умова для того, щоб США випустили російську економіку з клітки. І з цим не можна впоратись ані "конструктивною позицією" стосовно Донбасу, ані непрямими погрозами стосовно Прибалтики.