Нова зустріч "нормандської четвірки": Для чого Росію кличуть до Берліна

Спеціальний представник США у справах України Курт Волкер анонсував чергову зустріч у рамках "нормандської четвірки". Зокрема, 26 липня у Берліні зустрінуться політдиректори МЗС зацікавлених сторін, щоб обговорити конфлікт на Донбасі.

За інформацією посадовця, на цій зустрічі знову говоритимуть про те, як має виглядати миротворча операція ООН.

Судячи з коментарів Волкера, прориву очікувати не варто. За його словами, Росія продовжує підтримувати ідею, "щоб ООН забезпечила захист моніторингової місії ОБСЄ". А от на думку США, Німеччини, Франції і України, має бути "справжня миротворча місія, щоб забезпечити безпеку на ширшому рівні". "Сподіваюсь, ми зможемо обговорити саме цей формат миротворчої місії" – делікатно формулює американський дипломат. Чудово розуміючи, що ідея адекватної і повномасштабної миротворчої місії не просунулась за останні місяці ні на сантиметр вперед. Жодне зроблене в публічному просторі висловлювання російських посадовців не дає підстави підозрювати, що Кремль змінив свою позицію, і готовий погодитись на міжнародний контроль за ситуацією на Донбасі.

То для чого, власне кажучи, зустріч, на якій сторони і не надіються досягнути якогось компромісу?

Її мета лежить, здається, не в площині вирішення конфлікту, а в сфері збереження довіри між його західними модераторами.

У світлі останніх радикальних ініціатив чинного президента США, який проявив готовність дискутувати з Володимирм Путіним стосовно "референдуму на Донбасі" (хоч за добу й відмовився від цієї готовності) Європі важливо продемонструвати, що сепаратні домовленості між Вашингтоном і Москвою не мають підтримки ні в Берліні, ні в Брюсселі. А ЄС зберігає свою консолідовану позицію стосовно конфлікту, який неможливо завершити, поки Донбас контролюють збройні сили Росії.

Більше того, зустріч Курта Волкера з Владиславом Сурковим, яка відбудеться одразу після берлінської зустрічі "четвірки", має практично ту саму мету. На ній спец представник США, вочевидь, буде змушений переконати свого російського співрозмовника, що ніякі авантюрні рішення, на які Володимир Путін намагається спровокувати Дональда Трампа, не стануть остаточними рішеннями США. Хоча б тому, що американська система стримувань і противаг надто добре відлагоджена, щоб дозволити президенту одним розчерком пера піти проти волі політичних еліт країни.

Про консенсус стосовно миротворчої місії ООН між США та ЄС прозоро натякнув і сам Волкер, в розмові з журналістами заявивши, що при підготовці зустрічі із Сурковим "підтримував дуже близькі контакти з колегами із Франції та Німеччини на минулому тижні, як і в цілому – протягом минулого року".

Все це, насправді, добра новина для України. Яка наочно демонструє, що спроби Володимира Путіна спровокувати далекого від геополітики президента на необдумані кроки знаходять належну протидію з боку фахових дипломатів.

Натомість погана новина полягає в тому, що на разі адекватної стратегії завершення війни на Донбасі немає ні в кого.

Її немає у Вашингтоні – той самий Волкер цілком відверто заявляє, що ідея розгорнення миротворчої місії ООН буде успішною тільки у випадку, якщо Росія вирішить закінчити конфлікт і виведе війська з Донбасу. Чого Кремль на разі і не збирається робити.

Стратегії завершення війни немає у Європі, де, звичайно, теж розуміють фактичний крах "нормандського формату" – але запропонувати йому дієвіше заміну не можуть.

Що робити з Донбасом, не знають і в Москві, оскільки спроби "розвести Трампа на референдум" у приватній розмові є чистою імпровізацією і фактичним визнанням того факту, що завершити конфлікт на користь Росії можна завершити тільки за допомогою обману – або чуда.

Як немає, на жаль, стратегії завершення війни і в Києві. "Війна на виснаження" – як в окопах, так і за столами переговорів, простягається наразі кудись в далеке й неозначене майбутнє.