Нова війна Путіна: Чи будуть російські ракети збивати російські літаки у Лівії

Іще вчора здавалося, що президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган хоче відправити турецькі війська до Лівії — але не впевнений у наслідках подібного кроку. Тому й оголошує про свій намір з максимальною помпою. З тихою надією на те, що Росія, аби уникнути зайвої ескалації, забере з африканської країни своїх найманців, і залишить лівійцям можливість самим вирішувати подальшу долю своєї країни.

Втім, все склалося інакше. Речник російського президента, у свою чергу, оголосив, що в Лівії діють "різні найманці", а російські охоронні компанії можуть здійснювати свою діяльність, де їм заманеться.

А Путін в телефонній розмові з головою Ради міністрів Італії Джузеппе Конті поговорив про потребу у "виключно мирному врегулюванні у Лівії за посередництвом ООН". І ні словом не прохопився про вагенрівців і їхню роль у розпалюванні конфлікту.

У Анкарі, здається, натяк зрозуміли. І вже за добу міжнародно визнаний уряд національної згоди Лівії офіційно попросив Туреччину про військову підтримку. "Повітряну, наземну та морську", як було зазначено у розмові з західними ЗМІ.

При тому арабська преса наводить й інші деталі — зокрема, за даними телеканалу "Аль-Хадас", лівійці попросили в Анкари, окрім "обмеженого контингенту" для протидії "вагнерівцям", ще й системи протиповітряної оборони. Окрім того, уряд Лівії хоче, щоб турецькі ВПС забезпечили прикриття місцевих наземних сил з повітря.

Вочевидь, авіація заколотника Хафтара добряче дошкуляє захисникам Тріполі. А Туреччина, придбавши помітну кількість російських систем ППО — зокрема, ЗРК С-400, отримає чудову можливість повправлятись у знищенні не тільки власних застарілих рітаків F-16, але і російських — чи то пак, радше радянських "мігів" і "сушок", якими користуються сили Хафтара. Благо що радянські важкі бомбардувальники Ту-22 знищила французька авіація ще на початку громадянської війни в країні.

Чи принесе турецький військовий контингент мир і спокій в Лівію? Відповідь на це питання, скоріше за все, негативна. Оскільки конфлікт у цій країні має дуже, дуже багато рівнів.

На нижньому із них інсургент Хафтар воює з міжнародно визнаним урядом національної згоди в надії стати таким собі "новим Каддафі". Конфлікт виглядає як традиційне, на жаль, для тамтешніх країв протистояння відкритого диактатора з демократично обраним урядом — причому від останнього попахує якщо й не ісламізмом, то достатньо радикальною відданістю релігійним ідеалам.

На другому рівні конфлікту проглядає протистояння між регіональними гравцями — зокрема, між Туреччиною і Саудівською Аравією. Які давним-давно ділять між собою звання "геополітичного центру всього мусульманського світу". І після введення у Лівію турецького військового контингенту, Ер-Ріяд знайде спосіб ефективно зіпсувати гру Анкари.

А ще вище проглядає тінь російського президента. Який, звичайно, підтримує Хафтара в боротьбі з "ісламськими радикалами". Але підтримує, звичайно, зі своєю метою. За допомогою кількох сотень найманців він може керувати рівнем кривавого хаосу в країні з багатомільйонним населенням і зі значними запасами викопних вуглеводнів. Діючи в такий спосіб одразу на два фактори — ціну на нафту та кількість лівійських біженців, що прямують до Європи. І якщо першому фактору світ може доволі легко протидіяти, то питання біженців для ЄС є більш ніж болючим. Оскільки просто відгородитись від цих людей, чи топити їхні кораблі, що прямують з Африки до італійського узбережжя, Європа просто не може. Але що робити з ними далі, окрім як закрити в своєрідному концтаборі на Лампедузі, також до кінця вже не розуміє.

Турецьким військам, скоріше за все, вдасться стабілізувати лінію фронту і зупинити наступ хафтарівців — який і без того не надто успішний, навіть із допомогою "вагнерівців".

Але можливість контролювати рівень кривавого хаосу в Лівії у Кремля ці дії не заберуть. Для цього потрібна широкомасштабна військова операція сил НАТО по нейтралізації конфлікту — з наступною багаторічною присутністю озброєних миротворців на території Лівії . На подібний крок, в силі внутрішніх конфліктів та протиріч, альянс зараз однозначно не наважиться.