"Зрадник Пашинян": Хто і для чого розхитує ситуацію в Єревані

Безладдя та протести, що розпочалися в Єревані у ніч на 10 листопада, не вщухають. Сьогодні їх учасники знову оточили парламент країни, вимагаючи скликати його позачергове засідання та прийняти рішення про відставку чинного прем'єр-міністра країни Нікола Пашиняна.

Окрім крові Пашиняна, відставки якого вимагають до опівночі, учасники протестів, організованих десятком із гаком політичних партій, вимагають створити "комітет національного порятунку" з незрозумілими повноваженнями та незрозумілим призначенням. А також повернути "продані урядом землі Арцаху" під контроль вірменських збройних сил.

Що характерно, свої вимоги вони озвучують у Єревані, адресуючи їх вірменському уряду та парламенту. Які ніби як продемонстрували, що хотіли зберегти Карабах – але не зуміли. Натомість акцій протесту в регіонах, зайнятих азербайджанськими бійцями, чи на решті території Карабаху, зайнятій російськими військами, чомусь не влаштовують. Вимагаючи "переглянути ганебний мир", себто повернутися до стану активних бойових дій, учасники протестів – принаймні, в своїй основній масі – вирушати на фронт теж ніби як не збираються.

Політичним двигуном протесту, судячи з усього, є партія "Процвітаюча Вірменія". Створена олігархом Гагіком Цуракяном, якому належить помітна частина промисловості країни, ця політсила завше позиціювала себе як "найбільш проросійська партія Вірменії". І от тепер, коли Москва зорганізувала для Вірменії, як казав Путін, "єдино можливе мирне рішення", Цуракян і його люди йдуть протестувати не до російського посольства, а до Пашиняна. Який згоден з тим, що мир вийшов препаскудний – але іншого Вірменія поки що отримати не може.

Протести вірменської опозиції активно висвітлюються як російськими ЗМІ загалом, так і пропагандистськими ресурсами країни, на кшталт "Sputnik Армения".

Зважаючи на все це, можна сказати, що сьогоднішні протести у Вірменії мають "тришаровий" характер. У першому шарі – направду патріотично налаштовані люди, частина з яких втратила друзів або й родичів під час бойових дій в Карабаху. Їм боляче і неприємно, що справа, за яку їхні родини сплатили найвищу ціну, було програна. Цих людей шкода.

Другий шар складають "диванні патріоти", які на війну не ходили, але просто хочуть "щоби наші перемогли". В який спосіб, якою ціною – все це їм байдуже. Як вередливі діти, вони вимагають, щоб було по-їхньому, не співвідносячи свої вимоги з реальністю. Їхнє роздратування використовують різні вірменські політсили, щоб добити Пашиняна, в надії відірвати свій шматок популістського рейтингу.

Але є і третій шар учасників протестів. Це ті, що розуміють – уряд Нікола Пашиняна, попри всі запопадливі жести останнього, не влаштовує господаря Кремля. І цілком свідомо виконують замовлення на усунення Пашиняна. В надії, що Росія допоможе їм отримати владу в їхній країні. Ці люди викликають гидоту.

Незалежно від результатів сьогоднішніх протестів, умови ганебного для Вірменії миру не зміняться. Просто тому, що Азербайджан, підтриманий Туреччиною, зараз об'єктивно сильніший. І завдяки турецькій і російській зброї. І завдяки міжнародному праву, за яким Карабах – суверенна територія Азербайджану.

Тому мирна угода, скоріше за все, залишиться в теперішньому вигляді аж до радикальних змін в геополітичній розстановці сил. А російські "миротворці" тепер будуть постійно тиснути, за допомогою провокацій та підвищення градусу "тліючого конфлікту" як на Баку, так і на Єреван. Намагаючись залишити обидві столиці в геополітичній орбіті Росії.

А люди, які не пішли на фронт, зате пішли протестувати проти чинного керівництва Вірменії, вийдуть такими самими виконавцями волі Кремля, як і горлорізи з 15-ї ОМБр. Ба ні, навіть вигіднішими – "миротворців" потрібно годувати, забезпечувати боєприпасами та вчасною платнею. А учасники антиурядових протестів у Вірменії, підштовхуючи до влади його маріонеток, роблять послугу для Володимира Володимировича самі, і абсолютно безкоштовно.