Нетаньяху і Ганц в одному кріслі. Яких сюрпризів чекати від двовладдя в Ізраїлі

Про це пише "Ділова столиця".

Схоже, тільки епідемія коронавіруса змогла завершити майже полуторарічну епопею правління умовно-тимчасових кабінетів в Ізраїлі. Але сталося це по унікальній формулі – за допомогою встановлення фасадного двовладдя на основі складного шлюбного контракту.

Непереможений Бібі

Разом з тим більшість ізраїльських та зарубіжних коментаторів погоджуються з тим, що насправді знову переміг Біньямін Нетаньяху (і маячить за ним союзник – Дональд Трамп, а також його сімейний клан), а програла опозиція всіх забарвлень, а також перспективи близькосхідного мирного врегулювання, яке, втім, завжди було річчю в собі. Чинному – і продовжуючому таким залишатися – прем'єру вдалося виграти війну нервів і дотиснути ситуацію до самого останнього моменту, обвівши навколо пальця свого опонента Бені Ганца. Тепер єдиною серйозною зброєю противників непотоплюваного прем'єра залишився Вищий суд справедливості Ізраїлю (БАГАЦ), куди його часом викликають за довгограючим звинуваченнями в корупції. Що ж може означати сформований розклад як для внутрішньої, так і зовнішньої (а їх в даному випадку важко розділити) політики Єрусалиму, тим більше що в якості реакції на перемогу Нетаньяху Палестинська автономія виходить з ледь чи не всіх угод з Ізраїлем?

Відзначається, що коаліційна угода пронизана духом максимальної взаємної недовіри лідерів обох блоків (причому обидва, по суті, праві). Вперше в історії Ізраїлю до присяги приведені одночасно двоє прем'єр-міністри (діючий і змінний). Ганц, який не вірить, що Нетаньяху виконає умови ротації, гарантує перехід до нього повноважень прем'єр-міністра у відповідності із законом, без зв'язку з бажанням чи небажанням прем'єра.

Однак договором передбачено право Нетаньяху подати у відставку в будь-який момент, а після закінчення півтора років перебування Бені Ганца на посаді прем'єр-міністра Нетаньяху зможе повернутися на залишившийся йому термін. В політичних колах вже малюють сценарій відставки прем'єра за місяць до закінчення його строку, щоб повернутися на посаду за місяць до виборів. Таким чином, можливості для гри в наперстки контрактом передбачені величезні. А новий уряд так і загалом сформувалося лише до кінця травня, розтягуючи термін чинного глави уряду. Більш того, на перші півроку уряд визначається як уряд надзвичайного стану, а лише потім змінить функції і стане урядом національної єдності. Причому, згідно з текстом угоди, Нетаньяху і Ганц (саме вони) мають право продовжити строк дії уряду надзвичайного стану.

Примітно, що західні коментатори – принаймні з середовища ЗМІ, хоча зовсім не лівих, – з усією очевидністю, розчаровані. Так, у FT вважають, що головний бенефіціар цієї угоди – Нетаньяху, адже "табір Бені Ганца завжди стверджував, що Нетаньяху не годиться для того, щоб займати державні посади, і що він буде робити все для того, щоб залишитися при владі і уникнути судового розгляду. ...Ганц не справляє враження загартованого в боях державного діяча, він швидше виглядає як наївний неофіт, діючий щитом для чинного прем'єр-міністра. Коаліцію Ганца, блок "Кахоль-лаван", яка була єдиним реальним суперником правого прем'єра протягом трьох його строків на своєму посту, насправді об'єднувало лише неприйняття Нетаньяху. І ця коаліція розвалилася під тягарем образ і непорозумінь в той самий момент, коли її лідер став копьеносцем у прем'єр-міністра".

Адже крім Трампа, лідери західних країн недолюблюють Нетаньяху, який не йде на поступки арабам і торпедує без того старезні міжнародні інститути, чий дипломатичний цех десятиліттями керував близькосхідним процесом мирного врегулювання... заради самого процесу.

Ганц пішов на поступки, які можуть поставити під загрозу досягнутий мир. "Нетаньяху отримав карт-бланш на анексію єврейських поселень на окупованих територіях на Західному березі річки Йордан. ...Він може розраховувати на підтримку президента США Дональда Трампа і сподівається на швидку анексію значної частини палестинської території. Подібний крок – це порушення міжнародного права, воно може раз і назавжди вбити будь-який шанс на мирні переговори з палестинцями. Ганц ні в якому разі не повинен був погоджуватися на цю вимогу Нетаньяху. ...Бені Ганц віддав свою долю, а заразом і долю палестинців у все ті ж невірні руки", - такий коментар NRC Handelsblad.

Вражаюче, наскільки заангажованими виступають європейські газети в питаннях ізраїльської внутрішньої політики – ймовірно, дає про себе знати втрачений бізнес в Ірані, просування шейхів в усі сегменти ринку західних країн і, звичайно, явища з розряду кар'єри Ніколя Саркозі. Ізраїль в боргу не залишається, звертаючи увагу на зростання антисемітизму в почавших забувати Другу світову західноєвропейських країнах.

Дуумвіри. По черзі

Отже, вперше в історії уряд очолить прем'єр-міністр, досить довго обвинувачуваний у корупції. Проти цього вже подані апеляції, але і тут коаліційні угоди допомагають Нетаньяху. Якщо Вищий суд справедливості Ізраїлю як-небудь заблокує його, то Ганц зобов'язався не формувати коаліцію з іншим представником "Лікуда", а просто проголосує за розпуск Кнесету і дострокові вибори, на яких у нього тепер практично немає шансів. Адже він ішов на вибори під гаслом "Тільки не Нетаньяху", причому третій раз поспіль.

Здавалося б, чому б не кинути партнера? Тому що добре знайома Україні "ширка" обнулила особисті шанси Бені Ганца. На перші півроку уряд визначається як уряд надзвичайного стану, потім змінить функції і стане урядом національної єдності. До речі, згідно з текстом угоди, Нетаньяху і Ганц мають право продовжити строк дії уряду надзвичайного стану – так що півроку, а може, й більше, та й звідки рахувати...

Також вперше мова йде про уряд, який буде складатися не з партій, а з блоків. Нетаньяху підписав коаліційну угоду, в якій представляв не тільки "Лікуд", але і ультраправі ШАС, "Яадут а-Тора", "Гешер" і "Ямину". Бені Ганц підписав коаліційну угоду фактично від імені "Хосен ле-Ісраель" і того, що залишилося від партії "Авода". Цей блок налічує 19 мандатів, блок "Лікуд" – 59.

Заради угоди між блоками було вирішено створити так званий паритетний уряд. 19 депутатів отримують стільки портфелів, скільки блок – 59 мандатів. При цьому блок "Кахоль-лаван" отримує такі значущі міністерства, як міноборони, юстиції, на половину каденції міністерство закордонних справ. Так що, можливо, з чисто меркантильної точки зору угода того і коштувала – разом з тим уряд буде за ізраїльськими мірками величезним, в нього увійдуть не менше 36 міністрів і 16 заступників.

Головне, що починаючи з 1 липня прем'єр-міністр зможе почати процес реалізації угод з США про поширення суверенітету на анексовані райони Юдеї та Самарії. Текст коаліційної угоди сформульовано таким чином, що у "Кахоль-лаван" майже немає коштів для того, щоб зупинити цей процес. Тому Нетаньяху і справді добився всього, чого хотів, зупинити його може лише всесильний в Ізраїлі Верховний суд. Але поки що політичні таланти прем'єра-довгожителя приносять ізраїльтянам користь, адже у вибухонебезпечному регіоні навколо ситуація неспокійна, і не в останню чергу через падіння цін на нафту, яка рясно лилася в полум'я антиізраїльських проектів. Тепер, як про те, зокрема, свідчать теракт в ОАЕ і війна на руїнах Лівії, подешевшали як найманці, так і одноразові солдати, які рвуться в бій проти замишляючих зло глобальних шайтанів за тарілку плову.

Так, у середині травня інтернет-видання Al-Masdar News повідомило, що іранські ракети Fateh-110 ("Завойовник") були перекинуті в Сирію – транспортник з ракетами приземлився на базі "Хмеймим". Причому це вже другий візит" за кілька тижнів. Висуваються версії, що ракети іранської мобільної одноступеневої твердопаливної ракети класу "земля-земля" вже дислоковані в районі Голан. Деякі вважають, що це несе загрозу для центру Ізраїлю, включаючи Тель-Авів і Єрусалим. Четверте покоління ракет Fateh-110 несе більше корисного навантаження, а їх дальність польоту перевищує 300 км.

По суті, Росія, з якою намагався ритуально загравати Нетаньяху, передала свою сирійську базу злому ворогу ізраїльтян. Загострилася ситуація і в Лівії, в якій Туреччина і Катар б'ють російські загони генерала Хафтара, в той же час РФ переміщує в цю країну чотири бойових бортів, і що буде далі – незрозуміло. Нарешті, змінилася влада в Іраку, де після вдалого удару американців по Сулеймані іранські клієнти, схоже, зазнають поразку.

Гібридна держава

Проблема, однак, у тому, що аятоллі втрачати нічого, а гібридна держава зі столицею в Рамаллі зовсім відбилася від рук. Так, 19 травня голова палестинської адміністрації Махмуд Аббас (Абу Мазен) оголосив, що його адміністрація вважає себе вільною від усіх домовленостей з Ізраїлем і США, включаючи угоди про координацію дій у сфері безпеки. За словами Аббаса, з цього моменту Ізраїль, згідно з нормами міжнародного права, повинен взяти на себе відповідальність за окуповану палестинську територію.

Вже в четвер, 21 травня, прем'єр-міністр Палестинської автономії Мухаммад аш-Штайе провів зустріч з главами служб безпеки, на якій обговорювався механізм реалізації рішення Махмуда Аббаса про розрив відносин з Ізраїлем і США.

Мухаммад аш-Штайе розпорядився негайно припинити будь-які контакти з ізраїльськими колегами, включаючи "гарячу лінію", якою користувалися ізраїльські і палестинські спецслужби для обміну інформацією в надзвичайних ситуаціях. Будуть припинені робочі зустрічі між офіцерами служб безпеки.

Це не перший випадок, коли Аббас оголошує про припинення координації дій у галузі безпеки з Ізраїлем. Проте в усі попередні рази "гаряча лінія" продовжувала працювати. Крім того, раніше, за повідомленням The Jerusalem Post, керівництво Палестинської адміністрації запросило представників Хамас і "Ісламського джихаду" провести спільну зустріч, на якій пропонується обговорити плани Ізраїлю поширити суверенітет на частину території Іудеї і Самарії. Зустріч повинна була пройти в Рамаллі 16 травня. На неї була запрошена й делегація Народного фронту звільнення Палестини – входить в ООП марксистського угруповання, так само як ХАМАС та "Ісламський джихад", яке заперечує право Ізраїлю на існування.

Нарешті, через тиждень Махмуд Аббас звернувся до Володимира Путіна з проханням організувати в Москві міжнародну конференцію з близькосхідного врегулювання. За словами представника ПА на Росії Абда аль-Хафіза Нофаля, відповідний лист було направлено ще кілька тижнів тому. Конференція повинна була створити новий механізм врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту на основі принципу двох держав. Нофаль розповів, що російський лідер у відповідному посланні висловив підтримку палестинців і принципу "дві держави для двох народів". З цих слів можна зрозуміти, що жодних конкретних зобов'язань по організації конференції Путін на себе брати не став.

Подібна динаміка спровокована візитом до Єрусалиму держсекретаря США Майка Помпео, який запевнив прем'єра Нетаньяху в триваючій підтримці США планів з офіційної інтеграції Іудеї і Самарії до складу Ізраїлю.

Звичайно, крім США, у яких начебто немає актуальних територіальних спорів з конфликтогенною перспективою, навряд чи хтось серйозно підтримає Ізраїль в цьому питанні зважуючи на сумнівність прецеденту, правда, і сама по собі палестинська держава є специфічним феноменом. Тим не менш виборцям жорстка лінія Нетаньяху (коли треба, вміє відступати), судячи з усього, подобається, а грамотна боротьба з епідемією тільки додала балів.

А ось відносини з країнами регіону, все ж схильними до діалогу, нинішній перформенс зіпсує. Зокрема, глава зовнішньополітичного відомства Європейського Союзу Жозеп Боррель закликав Ізраїль утриматися від будь-яких односторонніх кроків, включаючи поширення суверенітету на палестинські території та реалізацію "угоди століття".

У своєму "Твіттері" Боррель привітав ізраїльтян з формуванням нового уряду і висловив готовність виступити посередником на переговорах з палестинцями "за досягнення справедливого і міцного миру".

Боррель попередив, що Європейський Союз не визнає ніяких змін кордонів 1967 р., якщо ці зміни не будуть узгоджені з палестинцями.

Однак виявилося, що не всі європейці настільки арабоприхильні. Так, 15 травня у Брюсселі відбулася зустріч 27 міністрів закордонних справ ЄС, на якій, зокрема, обговорювався намір Ізраїлю анексувати Йорданську долину, а також можливість введення санкцій щодо Єрусалиму. Міністрам не вдалося прийти до одноголосного рішення. Раніше група країн ЄС, що включає Францію, Бельгію, Люксембург, Іспанію і ряд інших, намагалася просувати за введення економічних санкцій проти Ізраїлю у разі анексії Йорданської долини. Зокрема, вони пропонували виключити єврейську державу з програми науково-технічного співробітництва Horizon 2027. Однак для введення санкцій ініціаторам треба було заручитися підтримкою всіх членів ЄС. Але цього не сталося – можливо, інші країни-члени задумалися про свої стосунки з Америкою.

У свій час і Україні – як вже один раз ставалося – доведеться зіткнутися з викликом вибору сторони в арабо-ізраїльському конфлікті. Але краще, звичайно, максимально довго віддаляти цей день, оскільки після анексії РФ Криму та окупації ОРДЛО гарного рішення для Києва в цьому питанні, на жаль, не існує.