Не "просто провокація": Чому на засіданні Радбезу Росія опинилась в ізоляції

Вчорашнє засідання Радбезу вийшло доволі цікавим. Оскільки, з одного боку, воно було скликане за ініціативою Росії, яка хотіла повідомити світу, що в Україні "ставлять під сумнів" норми Мінських угод.

З іншого боку, ранковий наступ російських найманців та бойовиків-сепаратистів на момент початку засідання вже засудили не тільки Польща та Грузія, але й ЄС та США. При тому, що чинний президент України старанно применшував значимість російського наступу ("просто провокація"), а члени його команди — зокрема, керівник парламентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія — дозволяли собі публічно висловлювати сумніви стосовно того, хто розпочав активні бойові дії під Золотим.

За подібних умов, якби помітна частина учасників засідання Радбезу підтримала російську позицію, все це могло б мати вельми невтішні дипломатичні наслідки для Києва. Як мінімум, європейські адвокати Росії отримали б потужний аргумент стосовно того, що антиросійські санкції на підтримку "агресивного" Києва повинні бути скасованими.

Втім, дипломатичної зради не трапилося. Попри всі зусилля Васілія Небензі, теза про те, що "загострення на фронті є результатом бажання українських посадовців переглянути Мінські угоди", яку очільник російської делегації фанатично обстоював, підтримки серед присутніх так і не знайшла — про що яскраво свідчить розшифровка вчорашньої розмови.

І якщо реакція, наприклад, Британії, представниця якої Карен Пірс назвала російську позицію "фальшю, загорнутою в казку", була, загалом, сподіваною, то позицію, наприклад, німецької делегації можна назвати приємним сюрпризом для України. Зокрема, Крістоф Хойсген констатував, що Росія не виконувала мінські угоди з моменту їх укладення. "15 лютого російські сили як і раніше активно завдавали бомбові удари, вели обстріл Дебальцевого, який був стратегічною точкою", – нагадав німецький дипломат про перші дні функціонування дипломатичного механізму, в порушенні якого Кремль тепер намагається звинуватити Україну. Додавши, що тоді представники "незалежних" "Л-ДНР" впродовж лічених хвилин виконували всі розпорядження тодішнього помічника Путіна Суркова, ставлячи підписи там, куди він вказував.

Німецький дипломат також нагадав, що ситуація керованості сепаратистів з Кремля зберігається і зараз — на початку лютого прем'єром самопроголошеної "Донецької народної республіки" був призначений Володимир Пашков - колишній віце-губернатор Іркутської області. "Наскільки я знаю, Іркутськ знаходиться в Росії", – зазначив Хойсген.

А найцікавішим у вчорашньому засіданні став той факт, що позицію Росії напряму не підтримав ніхто. Більша частина учасників стала на бік України, решта говорила загальними фразами про необхідність активізувати процес розв'язання конфлікту. Але про порушення Україної Мінських домовленостей напряму не сказав рівним рахунком ніхто. Навіть Пекін, ситуативний союзник Москви, цього разу скромно залишив товаришів у самотності.

У такий спосіб, українська делегація отримала вчора невелику, але приємну дипломатичну перемогу. А в Кремлі, схоже, зроозуміли, що поєднання силового тиску на Україну і дипломатичних звинувачень у порушенні домовленостей працює не дуже добре. Слід обрати якусь одну лінію поведінки.

Але ситуацію, за якої іноземні дипломати — представники держав, у підтримці яких українці періодично сумніваються, підтримують позицію Києва радикальніше і послідовніше, ніж президент країни та члени його команди, назвати ані обнадійливою, ані навіть просто адекватною, якось все рівно не виходить.