Назарбаєв нарвався: Путін показав в Актюбінську, що таке гібридна війна

Початок “русского міра” в обласному центрі за 110 кілометрів від кордону з РФ? Але чому промовчала Москва? Наступ “Ісламської держави” на нові території? Але чому такий безладний, щоб не сказати безглуздий? Показові гастролі місцевого “клубу ісламістської самодіяльності”? Але чого ж вони полізли штурмувати військову частину?

Втім, і сьогоднішній день ясності не приніс — попри розрізнені коментарі казахських посадовців. Стосовно організаторів та виконавців стрілянини, казахське МВС без зайвої певності вказало на “нетрадиціоналів”. Ні-ні, не подумайте — не тих, що підуть невдовзі маршем по Києву — а “нетрадиціоналів релігійних”. Себто, швидше, двоюрідних братів тих, хто битиме київських “просто нетрадиціоналів”. Врешті, від аналогій з батьківщиною варто відійти — вони можуть завести надто далеко.

І все, що відбулось учора — це, за словами представників казахських спецслужб, “цинічний теракт”, вчинений в “переддень Орази”. Ораза — це суворий піст на початку Рамадану, переддень якого порушили “цинічні релігійні нетрадиціонали”.

Хоча на роль “грому з ясного неба” вчорашні теракти явно не тягнуть. Хоча б тому, що впродовж останніх двох тижнів самі казахські посадовці старанно розповідали про те, що в їхній країні готується збройний переворот. Себто не тільки розповідали, звичайно — але й знаходили підозрюваних і винних, схованки зі зброєю, “пропагандистську літературу” і багато інших небезпечних речей.

Причиною для скинення законної влади мало стати незадоволення громадян з приводу лібералізації земельного ринку і можливого продажу землі іноземним (в першу чергу — китайським) компаніям. Ниточки керівництва державним переворотом якимось малозрозумілим чином тяглися до затриманого ще на початку року бізнесмена Тохтара Тулешова. Який сам вже, звичайно, сидить — але його спільники продовжують свою чорну справу.

Всі ці версії, озвучені казахськими посадовцями, можна було б списати на банальне бажання керівництва країни залишитись при владі за умов провалу — чи, принаймні, помітних невдач у економічній та соціальній політиці. Бажанням Назарбаєва знайти “у всьому винних ворогів” - на яких можна списати які завгодно невдачі. І переконати народ у реальності “революційного хаосу” не тільки за допомогою “вдалих операції сил нацбезпеки” - але й за допомогою відморозків з вогнепальною зброєю на вулицях. Подібні пояснення можуть бути й недалекими від дійсності

Насторожує лишень той факт, що заарештований опонент Назарбаєва Тулешов був достатньо тісно пов'язаний з російськими спецслужбами. І його спільники, яких і зараз продовжують затримувати — це не якісь там “опозиційні журналісти” - а високі чини з прокуратури, правоохоронних структур та казахської армії. І протести в країні вони піднімали не проти корупції у владі, наприклад — а проти лібералізації законодавства. Більше того, навіть напади на збройні магазини описані в частні російських ЗМІ так, начебто бойовики “добули” там зброю — а на розрізнених кадрах з Актобе складається враження, що зброя в бойовиків автоматична, і добути її в мисливському магазині вони не могли аж ніяк. Якось мимоволі помічається схожість з донбаськими сепаратистами, які “відбивали в української армії” все нові й нові танки та гармати.

При тому цілком адекватна частина казахстанської опозиції цілком може бути використаною російськими спецслужбами для дестабілізації ситуації в країні. Зрозумівши, що "майдани" - не перемогти, Путін цілком міг вирішити, що їх варто робити штучно і очолювати. 

Звичайно, вирішення політичних, економічних та соціальних проблем Казахстану за допомогою “посадки” незадоволених — це, напевно, не найкращий вихід для Назарбаєва. З іншого ж боку, якщо вчорашні події в Актобе і справді виявились сюрпризом для казахстанських спецслужб (що немало каже про їх ефективність) — то жорстка силова політика Назарбаєва впродовж останніх кількох місяців цілком пояснюється одним простим бажанням. Бажанням пояснити другу Володі, що йому в Казахстані не раді.