Назад до холодної війни: Навіщо США відроджують другий флот до Дня незалежності України

У Сполучених Штатах відроджують Другий флот,який діяв в північній частині Атлантики і східного узбережжя США. Рішення Пентагону продиктоване насамперед необхідністю відповісти на агресивну поведінку Росії. І його було прийнято ще в травні, але командувач військово-морськими операціями США адмірал Джон Річардсон у своєму нещодавньому інтерв'ю "Голосу Америки" підтвердив наміри Вашингтону, так би мовити, розставив крапки над i, пише Depo.ua з посиланням на "Ділову столицю".

Адмірал зазначив, що таким чином Штати реагують на ускладнення обстановки в північній частині Атлантики. Під ускладненням обстановки Річардсон має на увазі дії і Китаю, і Росії. Зокрема, він вказав на посилення військової присутності Піднебесної на півночі океану, виражене у вигляді патрульних місій китайських кораблів, охрестивши це "новою динамікою", якої "ще п'ять років тому" і не спостерігалося. "Вони, безсумнівно, становлять для нас конкуренцію в плані військово-морської загрози", - додав Річардсон.

Однак, все ж головною мотивацією для відродження Другого флоту є саме Росія, а точніше її підводні човни, якими прямо-таки кишать води північної Атлантики. "Мова йде про максимальний рівень активності за 25 років", - підкреслив американський генерал. У США не скидають з рахунків вже не раз згадувану ймовірність знищення російськими субмаринами підводних міжконтинентальних кабелів. Обидві держави неодноразово констатували, що білатеральні стосунки знаходяться на найгіршому рівні з часів холодної війни.

Історія Другого флоту

Саме в той непростий, неймовірно тривожний період і з'явився Другий флот. Вірніше, передумови для його формування відносяться до кінця 1945 року, коли американський ВМФ проходив через процес реорганізації. В його рамках, під керівництвом віце-адмірала Марка Мітчера, було створено Восьмий флот, який у січні 1947 року перейменували у Другий оперативний флот, а ще через три роки він став Другим флотом США. Зона його відповідальності - атлантичне узбережжя Південної Америки і частина західного узбережжя Центральної Америки. Згодом область змістилася на північ, від Північного Полюса до Карибського моря і від східного узбережжя США до середини Атлантичного океану. Її площа становила 17 млн кв. км.

Другий флот використовувався, наприклад, для блокади Куби під час кубинської ракетної кризи. Відповідне розпорядження у жовтні 1962 року дав 35-й президент Джон Кеннеді. І кораблі більше місяця оглядали десятки суден на предмет контрабанди, хоча, вочевидь, головним завданням було - бути "пугалом" для "рад".

Через 20 років флот використовувався в рамках операції "Спалах люті" в Гренаді, де радикальні комуністи скинули та стратили помірного прем'єра Моріса Бішопа, орієнтованого на поліпшення відносин з США. У відповідь на це в 1983 році президент Рональд Рейган дав наказ Другого флоту очолити вторгнення в Гренаду, яке завершилося перемогою американських сил.

З розпадом СРСР, як вважали в Штатах, зникла і загроза з боку Москви, тому у Вашингтоні зайнялися реформуванням ВМФ. У першій половині 2005 року було створено Командування об'єднаних збройних сил НАТО, що стало другою причиною розпуску ударного ядра флоту. У 2006 році з'явився Центр передового досвіду НАТО щодо застосування STRIKFLTLANT. І все йшло до остаточної ліквідації Другого флоту, адже північ Атлантики стала безпечнішою і спокійнішою. Тим більше, що береги союзної Європи з 1950 року продовжував охороняти Шостий флот США. А Другий флот також використовували як свого роду навчально-атестаційну базу для інших підрозділів. Так, в 1995 році знову повернули до життя П'ятий флот (1944-1947 рр.), який відповідав за Перську затоку та Індійський океан; в 2008 році відродили Четвертий флот (1943-1950 рр.) - Південна Атлантика, Карибський басейн.

Склад Другого флоту був вражаючим. До ліквідації до його складу входили близько 126 кораблів, 4,5 тис. літаків і 90 тис. осіб. Зокрема, в Норфолку (Віргінія) базувалися 6 ракетних крейсерів, 5 атомних авіаносців, 21 есмінець, 5 фрегатів, 9 десантно-гвинтокрилонесучих кораблів, 8 атомних підводних човнів. Ще була база в Гротоні - 15 АПЛ. У Літл-Крик - 6 десантних кораблів і 4 патрульних. У Кінгс-Бей - 9 АПЛ з балістичними ракетами.

У зв'язку з трансформацією ВМС не стала сюрпризом заява Пентагону в 2011 році про ліквідацію Другого флоту, яка офіційно відбулася 30 вересня 2011 року в Норфолку (Віргінія). У відомстві пояснили це прагненням використовувати кошти, які йшли на утримання цього флоту, для фінансування будівництва нових кораблів. До того ж федеральний уряд визнав, що потенційна загроза з боку РФ суттєво знизилася і сподівався на поліпшення відносин. Екс-держсекретар Хілларі Клінтон і голова МЗС РФ Сергій Лавров у 2009 році навіть влаштували шоу з кнопкою "перезавантаження".

Поспішили з висновками

До того ж кнопку вони натискали і ліквідували флот, незважаючи на Мюнхенську промову Путіна в 2007 році, в якій він вже тоді окреслив майбутню архітектуру взаємин між Росією і Заходом. І не зважаючи на вторгнення росіян у Грузію через рік, з подальшою окупацією Абхазії і Цхінвальського району. І от сьогодні, після інтервенції РФ в Україну, у Вашингтоні виправляють допущені помилки. До речі, в контексті вищезазначеного в критиці Трампом "папєрєдніків", чи то пак адміністрації Обами, є певний резон. Наскільки контроверсійними не були б заяви нинішнього президента, дії військового керівництва і їх цілі читаються гранично ясно.

По-перше, 4 травня все в тому ж Норфолку адмірал Річардсон оголосив про намір відродити цей самий Другий флот. Офіційно це сталося 1 липня, а церемонія відбудеться вже 24 серпня. на борту авіаносця.

По-друге, звернемо увагу на заяви американської сторони останніх днів. Так, командуючий Стратегічним командуванням США генерал Джон Хайтен дав свою оцінку розпіареній Кремлем суперсучасній ядерній зброї, підкресливши, що Росія, як і раніше, не зможе виявити американські стратегічні субмарини, знищити близько чотирьох сотень пускових майданчиків у США. "Тому наше стримування не піддається сумніву і залишається поза конкуренцією. Ми можемо домінувати і відповідати на будь-яку атаку", - заявив генерал.

Йдемо далі. У Штатах "завернули" пропозицію голови Генштабу РФ Валерія Герасимова по відновленню Сирії, наведену в конфіденційному листі до керівника Об'єднаного комітету начальників штабів, генерал-майора Джозефа Данфорда. У Вашингтоні зневажливо поставилися до спроб Москви домогтися матеріального забезпечення режиму Асада заради нібито відродження Сирії. Що виразилося в зливі суті листа до ЗМІ, зокрема агентству Reuters. Таке ставлення до ідей Герасимова вкрай обурило Москву, і є дуже показовим у світлі посилення риторики Вашингтона щодо РФ. Причому по всіх фронтах.

Наприклад, 3 серпня постпред США при ООН Ніккі Хейлі знову витягла на білий світ історію з фактичним рабством корейців, працюючих на Росії в рамках домовленостей Москви і Пхеньяну. Дипломат звинуватила Росію в порушенні відповідної резолюції ООН. І та ж Хейлі дещо раніше, а точніше - в опублікованому 23 липня інтерв'ю CBN, а, значить, вже після зустрічі Трампа з Путіним у Гельсінкі, підкреслила, що США ніколи не будуть довіряти Росії і Путіну, і взагалі ніколи не зможуть стати друзями. "Це факт", - додала постпред, щоправда, зазначивши необхідність у діалозі і новій зустрічі двох президентів.

Але це не означає, що господар Овального кабінету діє всупереч політиці Пентагону і думці генералітету, який відроджує флот часів холодної війни і сміється над мультиками Путіна/Шойгу. Зрадофілам не варто перейматися через слова Трампа про чудову зустрічі з Путіним, і його повторювані заяви в медіа на свій захист. Це - невіддільна складова амплуа Трампа, його образу для виборця напередодні проміжних виборів у Конгрес (у листопаді 2018), але насамперед - у межах кампанії 2020, яка фактично стартувала.