Нові газові правила: Чи вдасться ЄС здобути незалежність від Росії

Новина про те, що вже п'ять європейських держав зажадали публічного розслідування причин рекордного стрибка ціни на газ, напевно, нікого не здивувала. Особливо на тлі того факту, що учора газ в Європі коштував більше 1500 доларів за тисячу кубів, а сьогодні — пробив позначку у 1600 і рушив далі. При тому зміни в ціні набувають вже відверто дивного характеру — оскільки навіть новина про те, що Росія наповнює газом першу гілку "Північного потоку — 2", що, теоретично, мало би скоротити дефіцит на ринку, ріст цін не зупинила.

Очільники фінансових відомств Франції, Іспанії, Чехії, Румунії та Греції пропонують унеможливити цінову паніку довкола енергоносіїв у майбутньому, здійснивши ряд заходів, які, за великим рахунком, спрямовані на координацію, а в ідеалі — й певну централізацію ринку енергоносіїв.

Зокрема, автори заяви пропонують розробити "спільний підхід" європейських держав до реагування на подібні кризи, встановити загальні правила для всіх членів ЄС, які стосувались би запасів газу у кожній країні, а також підвищити координацію при покупках — для поліпшення загальних позицій. Ну, і розслідувати "функціонування європейського ринку газу", з'ясувавши, якою була причина того, що "поточні газові контракти виявилися недостатніми".

По суті, йдеться про жорстку координацію, а почасти — і централізацію європейського газового ринку. Яка б могла покласти край ситуації, за якої кілька країн йдуть на свідоме розширення співпраці з Росією у сфері газопостачання — після чого страждає увесь ЄС.

Бо, за великим рахунком, і сьогоднішня газова криза зумовлена, бодай частково, саме бажанням Німеччини посприяти будівництву "Північного потоку — 2" — для повноцінного запуску якого Росія і влаштувала "газовий голод" у ЄС. Який вже призвів до "тарифних майданів" і кризи у промисловості, а у випадку холодної зими може плавно перерости в гуманітарну катастрофу посеред найбагатших країн планети.

Аналогічні наслідки може мати, наприклад, і згода Угорщини отримувати дешевий газ в обмін на відмову транзиту через Україну. Це рішення Будапешта в майбутньому може призвести до деградації української ГТС — і нового "газового голоду", якщо із новими російськими газогонами станеться якась прикрість. В результаті бонуси від Путіна отримала Угорщина, а проблеми можуть виникнути в багатьох європейських країн.

Врешті, і диверсифікація газового постачання Європи теж вимагає спільних і радикальних дій. Бо наразі 43.5% газу ЄС отримує саме від Росії — і цей показник хоч і потроху падає, але швидкість падіння становить дуже скромний 1%.

Тому плани зі створення загальноєвропейської позиції на газовому ринку, які дотепер обстоювали здебільшого колективні органи ЄС, тепер мають підтримку і частини національних урядів.

А паралельно із закликами до спільної протидії "ціновим загрозам" набирають сили голоси тих членів ЄС, які вважають, що непримиренна боротьба з атомною енергетикою, котру реалізують в Європі з моменту аварії на Фукусімі, була помилкою. Перед в цьому русі веде, звичайно, Франція, яка отримує з АЕС до 70% електроенергії — і тепер може насолоджуватися меншими проблемами через газ, і повчати сусідів по ЄС стосовно необхідності диверсифікації джерел енергії. Хоча позицію Парижа в цьому питання підтримують Як Польща із Чехією та Румунією, так навіть і Угорщина. Для якої, щоправда, атомні станції спонсорує також Москва.

І хоча енергетична криза в Європі закінчиться, будемо сподіватися, швидше, ніж вдасться збудувати нові реактори — все-так подібне будівництво займає десятиліття — цьогорічна історія з носіями явно укріпить позиції "проатомної партії" в Європі.