Нам все пох...й: Що потрібно знати про нові правила гри від Путіна

Промову Путіна в ООН у нас, на жаль, майже не помітили. Тому коротко, про що сказав Путін? Цей виступ російського диктатора можна звести до двох тез.

Перша: поки всякі американці хочуть заробити на пандемії, ми готові ділитися вакциною і ця теза є лише таким собі гуманітарним додатком: а може й вистрелить якось.

Друга: деякі країни хочуть переглянути результати світоподілу після другої світової. Ну, що ж, тоді ми (росіяни) будемо нав‘язувати свій варіант цього поділу світу, але, для легітимізації будемо брати рішення 1944-45 рр. І взагалі, все, що ми вигадаємо в нашому світопорядку, буде підпорядковуватися незмінності тези про правильність рішень тих років , навіть, якщо тих рішень не існувало. А найголовніше: нам пофіг, що ви про це думаєте.

Стрибок між мюнхенською промовою і нинішньою заявою вмістив у себе війну в Грузії та Україні і, що зараз важливо: утримання режимів Асада, Мадуро та Лукашенка. Путін, завдяки Мадуро і Лукашенку зараз вважає, що він навчився боротися з вулицею. А "позитивний" приклад Асада, як думають в Кремлі, дозволить РФ мультиплікувати такі успіхи в інших країнах, де виникатимуть подібні конфлікти.

Зараз дуже важливо зрозуміти: росіяни зробили ряд висновків з подій в Україні 2013-14рр. про кілька моментів. Перший і головний висновок: замість того, щоб зберігати певні умовності, набагато простіше змусити диктатора воювати з власним народом, не допустивши появи зброї у протилежної сторони та абсолютно мінімізувавши можливості дипломатично-гуманітарного втручання інших держав. Простіше кажучи, була обрана формула: ви можете ходити на вулиці скільки хочете, а наш диктатор буде і далі керувати та саджати неугодних доти, доки нам (росіянам) це буде вигідно (при цьому відбувається жорстка блокада кордонів і можливих гуманітарно-дипломатичних допомог опозиції). За нинішньої системи ООН (яку похвалив Путін на відміну від Ліги націй), легітимний диктатор є легітимним керівником, і поки є право вето в РФ - нічого зробити з цим диктатором неможливо. Люди, які цікавляться історією скажуть, що тут нічого нового немає, адже є десятки подібних прикладів в 20 столітті). Але тут важливо інше - ми всі вже підзабули всі ці приклади і після розвалу СРСР вважалося, що подібні прецеденти будуть мінімізовані. Натомість Путін говорить: я готовий поставити ці історіі на потік.

Є ще один важливий момент - росіяни тепер вважають, що за окупацію мають платити окуповані території: мінімум затрат (виключно на агентуру і дрібні підкупи), а все має робити своя умовна п‘ята колонна і окуповане населення (режим має утримувати себе сам при мінімальному фінансуванні певних персон зі сторони). Власне це модель окупації Індії британцями).

Ви можете сказати, що в Росії не вистачить грошей, подивіться на Китай, як він вкладається в африканські чи інші режими. Так все це правда, але росіяни зараз мислять не бізнес-моделями, хоча вони також присутні. Світ хоч і маленький, але достатньо великий, щоб поки вистачило місця для всіх. Давайте згадаємо російський слід на виборах в "китайських" ЦАР і Мадагаскарі. Це приклад того, як мислить і як буде "розходитися" з Китаєм Путін.

Якщо підсумувати, то за ці роки Путін дозрів до того, що потрібно повністю відкинути будь-які умовності. Так, саме дозрів, бо до того, він все-таки, на ці умовності зважав. Він пережив 5 років санкцій і навчився жити під санкціями ( тут його багато чому навчив Іран).Чи можна проти нього застосувати щось нове і критичне для режиму? Навряд. Хоча ті, хто говорить, що санкції не працюють - працюють на Росіян. Санкції не зупиняють Путіна, але вони різко обмежують широту його дій.

Хочемо ми того, чи не хочемо, але росіяни пробують переписати існуючі правила політичної гри. Вони самі їх ще не знають і готові говорити, що правила пише переможець. Так воно звичайно не працює, але вони знають лише одну мову - мову сили. Там де вони відчуватимуть силу, там вони відступатимуть.

Але є одна річ, яку всім нам потрібно розуміти: у Путіна тікає біологічний годинник. Йому набридло чекати, (а він, як ніхто з сучасних лідерів уміє чекати) і для того, щоб завершити те, що він задумав і при цьому зупинити умовний транзит влади в РФ (як би хто не говорив, але Путін щодня бореться за свою владу, він не ідіот і не вважає, що він без зайвих зусиль правитиме вічно) йому потрібно піднімати ставки. В умовах, коли правил гри немає, санкцій він не боїться, а ми втрачаємо всі напрацювання нашої розвідки і боєздатність - це дуже серйозно.

Хотілось би сказати: Думай-те, але тут точно не до жартів.