На підхваті у Москви: Яку ціну Білорусь платить за "союзну державу"

Днями на порталі правової інформації Росії з'явилося прецікаве повідомлення. З нього випливає, що тамтешній прем'єр-міністр Михайло Мішустін затвердив міжурядову угоду з Білоруссю. Угода передбачає відправлення до Сирії до 200 білоруських військових для "надання гуманітарної допомоги".

Звичайно, білоруських військовослужбовців планують залучати ніби як до "виконання заходів виключно з гуманітарною метою поза зоною бойових дій". Але громадянська війна, яке триває в Сирії попри чисельні звіти про російську перемогу, передбачає ведення дій де завгодно і в який завгодно спосіб. Що підтверджують регулярні поранення та смерті російських військовослужбовців — в тому числі і на контрольованих офіційним Дамаском територіях. Та й той факт, що білоруським військовим у Сирії, згідно з угодою, Росія надаватиме у тимчасове користування "військову техніку, зброю та боєприпаси" натякає, що завдання полягатиме не тільки в роздачі гарячих обідів голодним сирійцям.

Де-факто президент Білорусі, коли його запитали про цю історію, спочатку зробив вигляд, що здивувався і обурився, назвавши інформацію "фейком". Втім, потім сам же все і підтвердив, заявивши, що йдеться про відправку до Сирії "перш за все військових лікарів", і це відбудеться "не прямо зараз", оскільки "у нас своїх проблем вище за дах".

Це при тому, що в минулому Лукашенко категорично відкидав можливість використання Росією у Сирії білоруських військових. "Там же оголосили про закінчення військових дій. Нам там робити нічого", — цілком резонно заявляв він іще два роки тому. З того часу, напевно, багато чого змінилося.

Наприклад, ще восени минулого року була прийнята "Військова доктрина Союзної держави Росії та Білорусі". Цей документ на 19 сторінок, який було оприлюднено тільки три дні тому, складається, здебільшого, з переліку загроз, які в останні роки постали перед "Союзною державою". Від "ворожих держав і блоків", що дедалі тісніше змикаються довкола Росії і Білорусі, і до "спроб зміни ціннісних орієнтирів та моделей розвитку, дискредитації культур, релігій та цивілізацій, фальсифікації історії, що сприяють порушенню духовно-моральних зв'язків родинних народів". 

І, якщо відкинути ідеологічні дурниці, певне раціональне зерно у цій військовій доктрині є. Оскільки вступивши у небезпечний союз із Росією, Білорусь, яка впродовж десятиліть і справді вела цілком миролюбну зовнішню політику, раптом опинилась в кільці ворогів. Ворогів Росії, звичайно — але зобов'язання "молодшого брата" у союзній державі перетворюють усіх їх і на супротивників Мінська. Звичайно, для того, щоби білоруські військовослужбовці вирушили до Сирії, поки що потрібен ще дозвіл Лукашенка. Але рано чи піно він його дасть.

За чутками, коли стало відомо про масштабні білорусько-російські навчання на українському кордоні, Лукашенко надсилав до Києва емісарів з заявою про те, що Мінськ "не дозволить" розпочати Росії збройну агресію проти України зі своєї території.

Зараз, коли стало зрозуміло, що не Путін навіть — а його поплічник Мішустін прозоро натякає, куди повинні прямувати білоруські військові, будь-які заяви про контроль Лукашенка за діями російських військ на території Білорусі — банально жалюгідні. І все, на що зараз здатен колишній президент колись суверенної країни — це бризкати слиною, конкуруючи з російськими пропагандистами своїми розповідями про те, за скільки днів він із Росією "переможе Україну".