Вибори у Молдові: Як Плахотнюк купуватиме перемогу Додона

Результати парламентських виборів у Молдові, вперше проведених за змішаною, пропорційно-мажоритарною системою, стали більш-менш відомі ще сьогодні вранці.

Проросійська Соцпартія із чинним президентом Молдови Ігорем Додоном отримала 31,43. На другому місці – блок ACUM, що об’єднав найбільші проєвропейські опозиційні партії, очолювані Майєю Санду та Андреєм Нестасе, із результатом у 26,1% .

Ну, а на третій сходинці - правляча Демократична партія Молдови на чолі небезвідомим "господарем країни" Владом Плахотнюком, із показником у 24.04%.

Ще до парламенту потрапить прецікава політсила – популістська партія "Шор", яку очолює 28-літній бізнесмен Ілан Шор. Суд визнав його винним у причетності до шахрайського виведення з банківської системи Молдови 1 мільярда доларів — але його в тюрму чи бодай у СІЗО Шор все ніяк не може потрапити через різні процесуальні казуси. Які, як кажуть злі язики, тривають до того часу, поки партія Шора виконує роль слухняної маріонетки для Влада Плахотнюка.

Якщо до результатів пропорційної компоненти додати мажоритарку, ситуація дещо зміниться. Партія соціалістів Додона може набрати 33-35 мандатів у парламенті з 101, Демократична партія Плахотнюка — 28-29, блок Acum - близько 25-26, партія Шора - вісім. Ще 10-11 місць дістануться незалежним кандидатам або представникам інших партій, обраним в одномандатних округах.

Таким чином, напружений фінал виборчих перегонів — в ході якого лідерів демократичної опозиції труїли ртуттю, Плахотнюка звинуватили у виведенні 37 мільярдів рублів з Росії, а проросійського Додона замалим не вбили у автокатастрофі (про яку його завбачливо попередили “невідомі доброзичливці”), не надто змінив розклад сил серед лідерів народних симпатій — приблизно таку картину малювали соціологи і за місяць до голосування.

І за цих умов пронизливої ясності результатів питання про те, хто ж сформує правлячу коаліцію у Молдові, залишається цілковитою таємницею. А здогадки стосовно майбутньої коаліції навряд чи потішать представників партій, які перемогли на виборах.

На разі як додонівські соціалісти, так і проєвропейський блок Acum категорично не сприймають створення коаліції між собою або з Демократичною партією. Натомість політсила Плахотнюка охоче готова блокуватись із ким завгодно і на яких завгодно формальних умовах.

Сам Влад Плахотнюк на брифінгу після закриття виборчих дільниць запросив до діалогу рішуче всіх: "Не зважаючи на різні доктрини, які мають політики, вони повинні зосередитися на головній меті - робити життя людей кращим. Ми не зациклюємося на колишніх образах. Немає політиків, з якими ми не хотіли б говорити, немає тем, які ми не готові обговорювати”.

І в цьому місці можна згадати той факт, що у 2014 році люди Плахотнюка взяли в парламенті якихось 19 мандатів — а вже через рік контролювали фракцію у 52 “багнети”. Тому варіант, за якого третя за результатами партія (до якої, втім, можна сміливо додати мандати маріонеткових “шорівців”) за якийсь час сформує цілком дієздатну коаліцію, видається, як не дивно, практично неуникним.

Інша річ, що за умов економічних проблем і жорсткої критики з боку опозиції, в якої Плахотнюк явно збирається забрати перемогу, такий вдалий політичний маневр з великою ймовірністю закінчиться новою хвилею народних протестів.

Які, в свою чергу, спробують очолити як демократи — ті, котрі не з Демпартії, так і додонівські соціалісти.

А якщо оцінити ступінь активності Москви у справі піару Додона — то абсолютно не виключеним є варіант, коли на його користь працюватиме й мережа проросійських організацій — та й просто агентів в Молдові. Що, в свою чергу, збільшує ймовірність сценаріїв, однаково непривабливих як для мешканців Молдови, так і для сусідніх з Молдовою держав. У першу чергу — України та Румунії. Оскільки прихід до влади проросійської Соцпартії рано чи пізно закінчиться возз'єднанням Молдови з Придністров'ям, і виходом “закритих” поки що російських баз на вільний оперативно-тактичний простір.

Таким чином, роблячи все можливе й неможливе для збереження особистої влади, Влад Плахотнюк не тільки перетворює демократичну на перший погляд державу у своє феодальне володіння. Він ще й генерує немалу геополітичну небезпеку для сусідніх держав.