"Миротворці" з черепами: Чому Росія відправляє у Карабах елітних головорізів

Інформація про те, що Росія відправляє до Нагірного Карабаху в якості "миротворців" 15-ту окрему мотострілецьку бригаду, з якоїсь точки зору, не здивувала. Формально, це єдина "миротворча" бригада у складі російських збройних сил. Знову-таки і досвід "миротворчості" у підрозділу солідний. Як на Кавказі, де тоді ще "гвардійська Берлінська Червоного прапора ордена Кутузова мотострілецька бригада" брала участь у війні з Грузією, так і в інших регіонах. Зокрема, в конфлікті у Придністров'ї, під час окупації Криму та в ході бойових дій на Донбасі – де бійці бригади воювали вже без червоного прапора і ордена Кутузова, а під "ЛНР"-івськими ганчірками та з медальками за "Кримнаш". Хоча 15 ОМСБр у той час ніби як базувалася в Ростовській області, регулярні повідомлення про бойові втрати на сторінках військовослужбовців у соцмережах, а також повідомлення штабу АТО про сутички з силами цього підрозділу поблизу Луганська дають ясне уявлення про характер "миротворчості".

Потім у російському Міноборони на когось напало бажання до історичних реконструкцій, і в 2019 році бригаду перейменували в "Александрійську" – зробивши спадкоємицею імперського Алексанрійського гусарського полку, "чорних гусарів" із черепами на кокардах.

Тепер ці "гусари" фактично візьмуть під контроль Нагірний Карабах. Уважно стежачи за тим, щоби там не було ані вірменських, ані азербайджанських військ, ані, головне, місцевого ополчення.

Цей факт наштовхує на кілька думок. По-перше, в Кремлі навряд чи надіються, що в Карабаху настане швидкий і повний мир. Оскільки в іншому випадку відправляли б туди не елітних головорізів-контрактників з великим бойовим досвідом, а менш боєздатні кадри – на кшталт тих, що збавляють свій вік на підзабутій російській базі в Гюмрі. Останнім, до речі, і до Нагірного Карабаху годину з гаком по землі їхати – а ні, прилетіли "спеціалісти" з Ульяновська.

До речі, й той факт, що одним підрозділом у російському Міноборони намагаються заткнути всі можливі дірки, замість того, щоб дати "понюхати пороху" різним з'єднанням, наштовхує на думку про те, що із боєздатністю в російській армії зараз не надто добре.

Але якщо відкинути ці здебільшого технічні подробиці, то історія з 15-ю ОМСБр демонструє одну достатньо символічну річ. Ті самі люди і навіть та сама техніка, які наступала на Грузію десять з гаком років тому, та вбивали українських солдатів на Донбасі у 2015-му, тепер будуть "наглядати за миром на Кавказі".

Їхнє навдивовижу швидке розгортання і доставка до місця події наштовхують на думку, що як війна з Грузією та Україною, так і остання війна в Нагірному Карабаху були задумані, зрежисовані та узгоджені в одному центрі прийняття рішень. Про місцерозташування якого не складно здогадатися. В зв'язку з чим проглядають два моменти. Перший – заклики багатьох наших співгромадян "давайте зробимо, як Азербайджан" виглядають трохи наївними. Оскільки щоби вчинити з "Л-ДНР" так, як Азербайджан вчинив з  Карабахом, треба спочатку домовитися з Москвою. Ціни, яку доведеться сплатити Баку за цю війну, ми наразі не знаємо. І, по-друге, стосовно Карабаху ми побачили тільки першу дію зрежисованого в Кремлі спектаклю. Яка, судячи зі специфіки відправлених до місця подій "миротворців", може бути не останньою.