Миротворець із власними інтересами: З якими цілями Нетаньяху прибув до Києва

Нетаньяху пробуде в Києві два дні. Завтра, після підписання документів по обіді він і президент України Володимир Зеленський вийдуть із заявою про підсумки переговорів до журналістів, потім вшанують загиблих у Бабиному Яру і ввечері ізраїльський прем'єр повернеться додому.

Що ж до цілей цього візиту, їх можна поділити на дві великі групи. Перша, відносно "офіційна", полягає в тому, що на 17 вересня призначено позачергові вибори до Кнесету. Після того, як Нетаньяху не зумів сформувати коаліції після попереднього голосування, що відбулося у квітні цього року, парламент Ізраїлю проголосував за саморозпуск, і зараз в країні йде досить жорстка боротьба за голоси виборців — на тлі можливого повторення ситуації з провалом у формуванні коаліції.

В такій ситуації візит до України може привернути на бік "Бібі", як називають Нетаньяху в його власній країні, якусь кількість громадян Ізраїлю з українським корінням. Окрім того, зустріч із Зеленським, який — принаймні, на думку ізраїльських ЗМІ — "є євреєм і вважається стійким прихильником Ізраїлю", може видаватися Нетаньяху, який сповідує консервативну ізраїльську ідеологію, правильним геополітичним кроком безвідносно до електоральних моментів.

А інша група сподівань, пов'язаних із візитом Нетаньяху, стосується його поки що гіпотетичної участі в українсько-російських переговорах стосовно врегулювання на Донбасі. Ці сподівання з'явились після того, як минулого місяця на зустрічі з російськомовними блогерами на запитання, чи готовий Нетаньяху виступити посередником між українським та російським президентами, прем'єр Ізраїлю відповів, що взагалі-то "не поспішає цього робити", "але оскільки ви запитали, я ще раз розгляну цю опцію".

З того часу в українських ЗМІ з певною періодичністю з'являються спекуляції на тему ймовірних переваг від участі Нетаньяху у переговорах між Москвою та Києвом.

Хоча насправді приводи для якихось сподівань в цій ситуації практично відсутні. По-перше, "Бібі" - популіст, і звик говорити аудиторії те, що аудиторія від нього хоче почути. Тому, скоріше за все, намір "розглянути опцію" був нічим іншим, як ввічливою відмовою.

По-друге, Ізраїль, з точки зору міжнародного права, залишається країною-окупантом Голанських висот та частини палестинських територій. Зважаючи на цей факт, складно припустити, що Нетаньяху раптом візьме — і стане жорстко лобіювати хоч деокупацію Криму, хоч навіть вигідний для України варіант завершення війни на Донбасі.

А третій — і, можливо, найважливіший момент полягає в тому, що Ізраїль зацікавлений у збереженні якщо й не ідеальних, то прийнятних стосунків із Кремлем. Оскільки саме від цих стосунків залежить, наприклад, можливість ізраїльських ВПС спокійно бомбити іранські спецпідрозділи в Сирії, і багато інших способів, якими Тель-Авів забезпечує політику стримування і протидії стосовно Тегерану.

Сподіватись на те, що Нетаньяху стане на бік України, остаточно посварившись із Путіним і завдавши помітної шкоди національним інтересам своєї країни, було б цілком наївно.

Тому офіційний візит ізраїльського прем'єр-міністра, скоріше за все, так і залишиться нічим іншим, як просто спробою зібрати трохи більше голосів та поспілкуватись із Зеленським. Початку складної геополітичної інтриги тут не буде — і, зважаючи на супутні геополітичні обставини, це, мабуть, і на краще.