Присмерк Європи: Чи збудує Нову Америку велике переселення народів

Потік мігрантів, у якому вже не перший місяць захлинається ЄС, поки що тільки наростає. Велике переселення народів супроводжується проривами кордонів, багатотисячними й багатогодинними пішими маршами по автострадах, сутичками з ультраправими. І мертвими дитячими тілами на березі моря, врешті-решт.

В соціальних мережах як поганки після дощу рясніють конспірологічні теорії про те, що потік біженців до Європи - це чиясь спланована акція, результат змови і маніпуляції. Хто саме автор змови - Асад, Путін, Ангела Меркель, чи, як завжди, анонімна "світова закуліса" - конспірологи сказати напевне не можуть. Рівно як і пояснити, яким є сенс цієї змови.

Хоча якісь версії ніби й циркулюють - зокрема, в мутнуватих повідомленнях про "чотири тисячі терористів, які вже приїхали до Європи, щоби мстити за авіанальоти на Ісламську державу". Великої популярності така версія набула на просторах Рунету - натомість західні джерела, за винятком таблоїдів, не демонструють впевненості як у кількості, так і в намірах "бойовиків". Про можливість подібного способу інфільтрації попереджав, зокрема, керівник розвідки ФРН Герхард Шіндлер. Хоч і сам у ньому вельми сумнівався - більшості членів ІД простіше отримати фальшивий паспорт і прилетіти "на діло" літаком, ніж плуганитися морем з немалим ризиком піти на дно, а потім місяцями сидіти в таборах для біженців з неясними перспективами.

Причини потоку біженців далеко банальніші. Вперше за доволі довгий час світ бачить війну на знищення. Ісламська держава не завойовує міста і народи. Вона їх знищує і вбиває. Вбиває християн, єзидів, курдів, мусульман - шиїтів. Та й сунітів, нерідко, теж. Звичайно, не всіх - але ті, що залишаються в живих, нерідко заздрять мертвим. Це - з одного боку. З іншого - Європа, про яку в біженців дещо ідеалізована уява, але яка, в будь-якому випадку, пропонує житло, безпеку і харчування. А також - немалі перспективи. Для когось - в перспективі власний бізнес, для когось - достойно оплачувана праця, для когось - дармовий соціал. Вибір для сирійців очевидний.

Переважна більшість біженців прагне добратись до Німеччини. На другому місці - Австрія та Швеція. І Німеччина, хоч і картає європейських партнерів за небажання допомогти у вирішенні проблеми, біженців приймає. При чому це не тільки "нездатність Меркель справитись з ситуацією", як то малюють в російських ЗМІ, а щире бажання німців допомогти людям, які опинились у біді. Із зустрічами на вокзалі з квітами і солодощами, а також збором пожертв для допомоги біженцям. Як буде далі - хтозна, але поки що ситуація саме така - принаймні, в західній та південній Німеччині.

З іншого боку, чимало європейських держав намагаються скромно самоусунутись від проблеми. І якщо Угорщина чесно намагається втримати біженців на кордоні - що призводить до регулярних зіткнень, останнє з яких було цієї ночі, то, приміром, Греція не заморочується взагалі, налагодивши "транзитний коридор". Не зважаючи на правила ЄС, у відповідності до яких біженці мали би просити про притулок саме в тій державі ЄС, куди вони прибули.

Втім, "транзитною політикою" несприйняття біженців не обмежується. Є чимало політиків, готових захищати неньку-Європу. Особливо активно у цьому себе проявляють друзі Володимира Володимировича Путіна. В цих рядах - маса знайомих облич. Тут і Віктор Орбан, і Марін Ле Пен, і німецькі ультраправі. Всі, хто за покликом серця чи умовами кредитного договору з Росією (часом ці причини поєднуються) вимушений транслювати російські зовнішньополітичні месиджі у світ широкий.

Біженці з Сирії, до речі, фактично "зіпсували щастя" синам і донькам Балканського регіону, які масово прибували до Німеччини впродовж останнього десятиліття. При тому притік з південної Європи був зовсім не малий - до 30 відсотків від усіх біженців. Тепер Німеччина фактично відмовляється від надання притулку не тільки боснійцям, македонцям чи сербам, але й косоварам, албанцям та чорногорцям.

Про перспективи "переселення народів" говорять багато, але, зазвичай, туманно. Як правило, сентенціями про те, що "Європа не буде такою як колись". Безумовно, криза з біженцями змінить обличчя сьогоднішньої Західної Європи. Прийнявши мільйон-другий мігрантів, Німеччина стане помітно іншою. Але й відмовивши у притулку сирійцям, приреченим на смерть, Європа не залишилась би тією самою. Вона б перетворилась на резервацію для ситих, яким байдуже все, окрім власного добробуту. Врешті, нічого дивного в змінах немає. Жити в мінливому світі і залишатись однаковим - неможливо.

Штука в іншому. Зараз перед європейською цивілізацією стоїть новий виклик. Якщо свіжо прибулих вдасться перетворити на частину європейської культури - то Старий світ, насправді, на порозі нового піднесення. Як економічного, так і культурного. Приплив "свіжої крові" завше цьому допомагає. Достатньо подивитись на Америку початку двадцятого століття.

Якщо ж державні структури ЄС і національних держав від процесу культурної інтеграції скромно самоусунуться, і біженці так назавжди і залишаться чужорідним тілом всередині своїх нових батьківщин - то вийде, що зараз ми спостерігаємо за фіналом Європи і початком Нової Азії на колонізованих землях Старого Світу. Хоча б в силу демографічних причин, за кілька десятків років сьогоднішні емігранти стануть не тільки титульним етносом, але і титульною культурою в країнах, які їх приймали.

Хтось може розглядати цю ситуацію як пастку. Хтось - як новий шанс для розвитку. В будь-якому разі, реальна альтернатива сьогоднішній кризі з сирійцями - це не загорожі з колючого дроту вздовж кордону, як на це надіються угорці, і не вони одні. Без кулеметних вишок вздовж кордону колючий дріт не допоможе. І такий варіант був би кінцем сьогоднішньої Європи далеко швидшим і більш певним, ніж авантюра з прийомом біженців.