Межі компромісу: Про що Макрон говоритиме з Зеленським та Путіним

Вчорашня онлайн-зустріч очільників США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Італії, Польщі, Євросоюзу, Єврокомісії та НАТО в інформаційному полі виглядала трохи дивно. Оскільки, з одного боку, її рівень був безпрецедентно високим. А з іншого, реальних наслідків чи то не було, чи то вони залишилися в непублічному полі.

"Лідери погодилися, що у разі подальшого вторгнення Росії в Україну союзники повинні забезпечити швидку каральну відповідь, включно з безпрецедентним пакетом санкцій", - повідомив за результатами офіс британського прем'єра. Хоча, здавалось би, рішення про це було прийняте давно. А подробиць стосовно отієї самої "відповіді" немає і дотепер, оскільки як у США, так і в ЄС вона все ще перебуває у стані формування.

Схожими сентенціями обмежилися й інші учасники переговорів. "Я провів дуже, дуже, дуже гарну зустріч. Повна єдність із європейськими лідерами",— повідомив журналістам президент США Джо Байден. Натомість його польський колега Анджей Дуда заявив, що жоден із членів альянсу "не порушить солідарність з Україною, яку висловлює НАТО".

У цьому потоці фактично відписок виділяється тільки заява Франції. Президент якої заявив, що задля збереження безпеки в Європі докладе низку дипломатичних зусиль.

"Президент республіки, який найближчими днями проведе переговори з президентом Путіним і президентом Зеленським, як і раніше, сповнений рішучості використати всі ресурси дипломатії для збереження стабільності в Європі, а також для прояву солідарності та готовності підтримати держави Євросоюзу, які турбуються про свою безпеку",— було повідомлено на сайті Єлисейського палацу.

Звичайно, "після" не завжди означає "внаслідок". Але оскільки ця заява Макрона з'явилася в акурат після широкої та представницької зустрічі очільників колективного Заходу, інформацію про перебіг якої, фактично, залишили конфіденційною — то логічним буде припустити, що наступні дипломатичні зусилля Макрона були схвалені, якщо не ініційовані, саме широким складом учасників зустрічі. Себто французький президент отримав карт-бланш від США, НАТО та ЄС.

І зусилля ці — знову-таки, з відомою долею ймовірності — стосуватимуться саме відновлення переговорів у нормандському форматі. Оскільки в будь-якому іншому випадку "голосом Заходу" на переговорах з Москвою однозначно був би не Париж. Стосунки якого зі США, Британією, а почасти — і з НАТО загалом останнім часом не можна назвати ідеальними.

Що саме Захід може привнести нового у формат, який від початку не був надто ефективним, а два роки тому фактично помер?

Єдина ймовірна відповідь — підвищення ставок. За якого як Росії будуть погрожувати санкціями не тільки за безпосередню агресію, але й за продовження деструктивних дій на Донбасі. З іншого боку, і Україна має всі шанси зазнати дипломатичного тиску, спрямованого на імплементацію формули Штайнмаєра.

І, наприклад, законопроект щодо основ державної політики перехідного періоду, відкликаний вчора нашим урядом — це потенційно перша українська поступка на шляху нової спроби відродження нормандського формату. Скільки їх буде іще — покаже найближче майбутнє. В будь-якому випадку, поки говоритимуть дипломати — гармати мовчатимуть. Проблема лиш в тому, щоби не програти війну, навіть її не розпочавши.