Куди повернуть Путіна нові санкції США

Президент США Дональд Трамп таки підписав закон про розширення санкцій проти Росії, Ірану й КНДР.

Цей документ, серед іншого, забороняє приватні інвестиції на суму понад $ 5 млн в експортні нафто- і газопроводи і понад $ 10 млн - в приватизаційні угоди з російськими фірмами. Під санкції потраплять фізичні особи, причетні до кібератак та порушення режиму попередніх санкцій, і їх найближчі родичі. Закон посилює обмеження на передачу російським компаніям американських технологій з розвідки і видобутку нафти на великих глибинах, арктичному шельфі і в сланцевих родовищах. Ускладниться і без того непроста співпраця з російським фінансовим сектором.

Власне, в тому, що Трамп підпише цей закон, ніхто й не сумнівався. З демонстрацією незадоволення та нагадуванням про недоліки в документі, з заявами про пріоритет виконавчої влади у реалізації зовнішньої політики і сумнівами в конституційності деяких положень нового закону - але він це зробив.

Російський прем'єр у відповідь спромігся розповісти про те, що "американський істеблішмент начисто переграв Трампа", і "попереду нові заходи, кінцева мета яких - усунення його від влади".

Російські "експерти" заговорили про те, що навіть вихід європейських фірм із консорціуму по будівництву "Північного потоку-2" "сприятиме посиленню імпортозаміщення". Не уточняючи при тому, що саме буде "заміщено" – чи то Росія друкуватиме власні євро навзамін недоотриманих, чи створюватиме "робочі армії" замість працівників, яких планували найняти за європейські гроші.

Втім, всі ці подробиці не надто важливі.

Дипломатична відповідь Москви на новий санкційний пакет вже прозвучала – у вигляді заборони на подальшу роботу 755 працівників американських дипломатичних місій (з яких більшість – росіяни).

Оскільки у США вважають санкції відповіддю на "попередні гріхи" Кремля, то у Вашингтоні, скоріш за все, вже готують "відпоідь на відповідь" – що неминуче призведе до подальшої ескалації. Однією з форм реакції Вашингтону, до слова, цілком може бути початок поставок летальних озброєнь Україні – хоч ця ідея не викликає захвату не тільки в канцлера Німеччини Ангели Меркель, але й у традиційних союзників США з уряду Великої Британії. Втім, популярність цієї ідеї в Європі може підвищити той факт, що альтернативи їй – далеко похмуріші. Замість поставок зброї Конгрес США може прийняти рішення офіційно вийти з договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, підписаного іще Михайлом Горбачовим і Рональдом Рейганом, і повернути світ у епоху гонки ядерних озброєнь і способів їх доставки.

Але безвідносно до того, як складеться подальший перебіг дипломатичних сварок, очевидним залишається один-єдиний факт. Санкційний прес почав тиснути на Москву сильніше, викачуючи з російської економіки західні кошти і відбиваючи охоту навіть у європейських компаній зайнятись розробкою і транспортуванням російських вуглеводнів.

І крім зовнішньополітичної реакції Кремль буде змушений шукати ще й внутрішньополітичні та економічні відповіді на нові обставини. А основних варіантів відповіді на санкційний виклик проглядає всього два.

Перший із них, практикований дотепер – це демонстративне ігнорування наявних проблем. Пропаганда, спрямована на переконання населення в тому, що "все спокійно і нормально". Цей шлях не вимагає зайвих зусиль. Алеведе до застою і неминучого економічного колапсу.

Інший шлях полягає в кардинальному "закручуванні гайок", скороченні прибутків населення та бізнесу (чи й націоналізація останнього). Покращення економічної ситуації завдяки примусовому здешевленню робочої сили – що неминуче мусить супроводжуватися терором і репресіями задля контролю суспільного незадоволення і збереження лідером країни авторитарної влади. Цей шлях дозволить зберігати подобу військового і, частково, геополітичного паритету із Заходом істотно довше, ніж перший. Інша річ, що при реалізації подібного сценарію російські еліти можуть прийняти рішення змінити лідера. Будь-яким доступним способом.

Простіше кажучи, Володимир Путін стоїть зараз на роздоріжжі між двома варіантами вибору. Варіантами Леоніда Брежнєва і Йосипа Сталіна. І, до слова, від його вибору залежатиме не тільки доля Росії та її мешканців.